Статті / Люди

Наймолодший з талановитої родини Тобілевичів

19 вересня 2014
Ганна Черкаська
17 вересня 1940 р. помер 81-річний Панас Саксаганський, український актор, режисер, драматург та педагог.

Його батько, дрібний херсонський землевласник Карпо Тобілевич, мав шістьох дітей. Четверо з них стали театральними діячами: 
  • Марія (Садовська-Барілотті), 
  • Іван (сценічне псевдо Карпенко-Карий), 
  • Микола (Садовський), 
  • Панас (Саксаганський), наймолодший із Тобілевичів.
Однокласники Панаса — знаменитий пізніше меценат Євген Чикаленко та Олександр Тарковський, батько поета Арсенія Тарковського й дід Андрія Тарковського, кінорежисера. Змалку Панас знав Марка Кропивницького, засновника нового українського театру. Згодом, коли брати Тобілевичі із трупою Кропивницького виступали в Петербурзі, преса зауважила, що це "люди из интеллигентного слоя", що не було типовим для тодішніх акторів. На спектаклі "Назар Стодоля" й "Наталка Полтавка" ходив цар Олександр ІІІ і навіть дав аудієнцію артистам. Через те кореспонденти британських газет повідомляли, що цар запобігає перед українцями. Це не так, але успіх таки був грандіозний. З газет: "Хохлы и хохлушки решительно и по праву завоевали внимание Петербурга". Про Саксаганського писали: "Счастливая внешность, выразительное лицо, прекрасный голос и бесспорный талант". Саксаганський зіграв майже сто ролей, серед яких, кажуть сучасники, не було найкращої, бо всі — найкращі. 
 
Його дружина згадувала, як познайомилася із братами Тобілевичами перед виставою: Іван та Микола їй дуже сподобались, а майбутній чоловік — перелякав, бо збирався йти на сцену в ролі п'яниці й мав потворний вигляд. Його здатність до перевтілень — легендарна. У першому акті "Суєти" Карпенка-Карого грав романтичного молодого Івана, а у другому — старого п'янюгу-кухаря Тарабанова. І ніхто його не впізнавав. Умів грати все — від високої трагедії до фарсу. Він продумував роль до дрібниць. У комедії "За двома зайцями" Саксаганський став співавтором ролі Голохвастова. То він придумав монолог "Єжелі человєк подимется своїм умом вище лаврської колокольні…" У "Сватанні на Гончарівці" втілив дурнуватого Стецька. Коли співав "На курочці пір'ячко рябеє, чи ти вийдеш, серденько, за мене", публіка шаленіла — так красиво це звучало й так шкода було Стецька. Якось його у ролі старого маразматика Пеньонжки в "Мартині Борулі" Саксаганського побачив професор-психолог і сказав, що за цією роллю можна писати дисертацію із психопатології. 

— Пора мінятися, ви йдіть в оперу, а я — у драму! — казав Саксаганському Шаляпін. Вони були знайомі, адже Шаляпін починав кар'єру в українській драматичній трупі. 

В Одесі Саксаганського шанував навіть грубіян-градоначальник Зелений. Казав:

— Моя жена, дура, шастает к вам в театр каждый вечер!

Часом через пані Зелену випрошували дозвіл грати спектакль, бо тоді український театр не дуже пускали до українських міст. Після тріумфу трупи Кропивницького в Києві 1883-го їх не пускали сюди десять літ, тому мандрували Росією, Волгою. Там інша халепа: українців приймали, а євреїв — ні. А весь оркестр трупи Саксаганського — євреї, тому він наймав місцевих росіян-пияків. Коли симбірський поліцмейстер спитав, чому оркестр так погано грає, Саксаганський пояснив.

— Наступного разу привозьте хоч вагон євреїв, я дозволяю! — сказав поліцмейстер.

Брат Саксаганського, Микола Садовський, був ревнивим і нерідко сварився з Панасом. Коли театральні колективи Садовського й Саксаганського ненароком опинялися в одному місті, публіка розривалася, бо любила обох. Щоб не робити конкуренції одне одному, вони домовлялися, хто де гратиме. Приміром, Микола телеграфував братові: "Грай, не бійся, не приїду!"

Починали брати разом — і красиво. В Одесі, бувало, Саксаганський після спектаклю ніс на руках до готелю Заньковецьку, а її коханець, Микола Садовський, ішов ззаду й добродушно бурчав. А городові брали під козирок, уздрівши офіцера з дамою на руках.

Усі троє братів об'єдналися в одну театральну трупу 1900 року й грали разом, хоч і недовго. Остаточно Панас і Микола помирилися аж у 1920-х. Але більшовики не давали їм відкрити свій театр — боялися, що покладуть на лопатки всі "правильні" нові радянські театри, тому брати виступали по клубах.

Утім, Саксаганському 1925 року дали звання народного артиста УРСР, а до 80-річчя — народного артиста СРСР. Та він уже не мав сил ходити по сцені. Ще 1931-го грав іноді в "Наталці Полтавці" Возного — одну зі своїх коронних ролей. Але за кулісами про всяк випадок сидів загримований і одягнений актор-дублер. Востаннє Саксаганський вийшов на сцену в ролі Возного, коли святкували 50-річчя його театральної діяльності.

Він мріяв про Отелло. Однак тоді український театр не мав дозволу грати перекладні п’єси, а потім стало пізно. Виставу він таки поставив — сам, але Отелло там грав уже інший актор.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Автора Категорію Публікацію

10291

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Скопіюйте цей код на ваш сайт, або блог:

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

UA Modna 0
Повідомити про помилку
Краса та практичність: які матеріали використовують для оббивки м’яких меблів
Статті
Краса та практичність: які матеріали використовують для оббивки м’яких меблів
Від того, наскільки вона буде практичною та міцною, залежатиме тривалість її «життя» та привабливого вигляду меблів, тож це варто враховувати, вибираючи диван чи крісло.
Читати більше
Редакція Редакція
198
Чи можна займатися спортом під час місячних і як це впливає на організм
Статті
Чи можна займатися спортом під час місячних і як це впливає на організм
Останнім часом ставлення до особливостей жіночого організму змінилося на більш помірковане. Водночас оновились рекомендації щодо занять спортом під час місячних. Сьогодні ми розповімо про них.
Читати більше
Редакція Редакція
298