Найдавніші календарі з мамонтових кісток знайдено в Україні

16 січня 2023
Volodimir Krashevskyi

На Сіверщині (Чернігівська область) поблизу села Мізин в Україні розташоване одне з найдавніших та найунікальніших поселень палеолітичної людини. Відоме воно нині як археологічна пам’ятка, або просто Мізинська стоянка. Вік її становить XVIII–XX тис. рр. Під час проведення археологічних досліджень там знайшли два хитромудрих таємничих різьблених браслети з кістки мамонта. Вони призвели до фантастичного відкриття кам'яного віку.

А починалося це з того, що на початку ХХ ст. улітку 1908 р. у сусідньому селі Псарівка (сьогодні Деснянське) археолог Федір Вовк зі своїм учнем Сергієм Руденком найняли садибу для літнього відпочинку. У сусідньому лісі він знайшов невеликий кремінь, явно навмисно розколотий. Це спонукало вченого дослідити це місце. Під час досліджень він зміг ідентифікувати знайдені предмети, хронологічними рамках пізнього палеоліту епохи Мадлену.

Пізніше того ж року Вовк представив звіт про ці знахідки під час конгресу археологів. Крім того, в межах експозиції він показав 72 кістки тварин і кілька невеликих крем'яних знарядь. З цими ознаками, що вказують на давню діяльність на цій території, розкопки розпочаті ним у 1908 р., продовжили 1909 р. його учні П. Єфименко та В. Сахаров.

Під час розкопок археологи знайшли на стоянці Мізин п’ять круглих житл, кожне діаметром близько сім метрів і площею до 25 квадратних метрів. Ці куполоподібні житла складалися з конструкції кістки мамонтів і нагадували чум північних народів. Їх побудували з дерев’яних жердин, покритих шкурами тварин, а зовні обшили їхніми кістками та рогами. Поруч були місця для обробки каменю та кістки.

Крім житлових і господарських будівель, на цій території знайдено багато оригінальних високохудожніх виробів з бивня мамонта: скульптури-ідоли, стилізовані жіночі статуетки, фігури тварин, птахів, вигадливо вигравіювані кістки мамонта; перший у світі ансамбль музичних інструментів і браслети з чи не першим у світі орнаментом, що невідомо, як були виготовлені і зокрема, як їх загнули за обмеженою технологією, доступною XVIII тис. рр. тому.

Малюнки на одному з браслетів зробили глибоким гравіюванням і червоною фарбою на плоских пластинах бивня мамонта. Вивчаючи їх, радянський історик Борис Фролов звернув увагу на те, що орнаменти браслета мають п'ять зон, три з яких виконані меандром у вигляді свастики, а дві — зиґзаґами. Розглядаючи перші три зони, в яких було 30 меандрів, що зі свого боку складалися з 12 ліній, дослідник звернув увагу на Стародавній Єгипет, де календар був створений єгипетськими жерцями в IV тис. до н.е., і мав 360 днів у році та складався з 12 місяців. Пізніше до нього почали додавати 5 додаткових днів, які не входили ні в один місяць, і присвячувалися пам'яті померлих. Він припустив, що 30 меандрів означають дні місяця, а 12 ліній — самі місяці. І помноживши 30 на 12, в нього вийшло 360, тобто давньоєгипетський рік. 

Згодом дослідник зосередився на двох зонах, які складаються з зиґзаґоподібних ліній. У першій зоні — 6 зиґзаґів по 7 ліній у кожному, отже — 42 лінії. У другій зоні — 8 зиґзаґів по 7 ліній, усього 56 ліній. А загалом 14 зиґзаґів, 98 ліній. Фролов знав, що в архаїчному місячному календарі чукчів, які проживали на крайньому сході Азії, було 14 тижнів по 7 днів, усього — 98 днів.

Отже, перед дослідником виник стародавній місячно-сонячний календар. Ви можете собі уявити здивування інших вчених, коли вони дізналися, що браслет — стародавній календар!

Однак це не єдиний палеолітичний комплекс, де знайдено найдавніший календар. У 1871 р. між селами Духове і Гінці (тепер Лубенський район Полтавської області) знайдено палеолітичну стоянку, розкопки якої розпочав у 1873 р. лубенський археолог і педагог Ф. І. Камінський.

Проте всю увагу до цієї стоянки привернув академік Володимир Вернадський. Як зазначає дослідник давнини Полтави Олександр Супруненко, В. Вернадський розпочав дослідження пам’ятки у 1915 р. У подальшому під час експедиції Природничо-історичного музею Полтавської губерні В. М. Щербаківським було організовано розкопки палеолітичних жител.

Розкопки стоянки Гінці ведуться донині, і найціннішою знахідкою, яку там знайшли, є вигравіюваний бивень мамонта віком X–XV тис. рр. На підставі досліджень американського історика й археолога Олександра Маршака було встановлено, що чергування довгих і коротких міток на бивні є місячним календарем, який відображає спостереження первісної людини за фазами Місяця.

На жаль, у ключовий момент артефакт було втрачено. Одна із версій причини цього пам'ятку знищилася внаслідок пожежі, яка виникла після бомбардування під час Другої світової війни. За іншою версією, артефакт знищили раніше, під час громадянської війни 1918–1920 рр., або вивезли за кордон на збереження у 1922 р., коли дослідник згаданої стоянки В. Щербаківський емігрував до Праги.

Історики та археологи досі не можуть зрозуміти, навіщо первісним мисливцям був календар і як вони знали точний час фаз Місяця та період обертання Землі навколо Сонця, що дорівнює року. Але цю загадку ще належить розгадати.

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com