|
18 лютого 2018
Марина Чиянова |
***
а наостанок - ні руки ні слова -
візьму таксі в один бік снігопаду
хоч я єдина нині маю владу
над світом що розбився випадково
нічний туман підніметься з обочин
і я на цю годину вдвічі старша
але й мене лякає до мурашок
отой дитячий погляд – очі в очі
і сніг біліє мов овеча вовна
і губляться в пітьмі пусті трамваї
але повітря вже не вистачає
аби вдихнути врешті-решт на повну
і лиш питання сонного таксиста
застрягне між дверцятами - "не разом?"
і це у шибці озеро без назви -
ані втонути ані переплисти
***
Посилання на сторінку автора - Наталя Пасічник
| 1 | 1866 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
