Наша дума не вмре, не загине

Думи – це ліро-епічні твори української усної словесності про події з життя козаків XVI-XVIII століть. При цьому козацька дума є жанром суто українського речитативного народного героїчного епосу, який виконували мандрівні співці-музики: кобзарі, бандуристи, лірники в Центральній і Лівобережній Україні.

Очевидно, що думи з'являються одночасно з появою козацтва наприкінці XV – початку XVI столітть. У теперішній час збереглися лише згадки про думи XVI століття в різних письмових джерелах, але жодного повного тексту на сьогодні немає. Найдавніша згадка про думи зустрічається в хроніці польського історика С. Сарницького "Аннали" (1587 рік). В анналах Сарницького дума про братів Струсів згадується під 1506 роком, тобто майже в один час з першими літературними згадками про саме козацтво.

Саме слово "дума", починаючи з кінця XVI століття, зустрічається в творах тогочасних авторів з означенням "українська", "козацька", "запорізька". Так, у збірці польскомовного поета А. Чагровського "Treny i rzeczy rozmaite", виданій 1597 року, є вірш про українського козака під назвою "Дума українна". Проте в науковий обіг термін був введений лише у ХІХ столітті М. Максимовичем, саме він виділив думу в окремий фольклорний жанр. 

Перший відомий запис знаменитої думи про козака Голоту датується 10 січня 1684 року. В рукописній збірці Кондрацького кінця XVII століття, віднайденій в архіві Ягеллонського університету в Кракові, зафіксовано чотири зразки дум з Волині. Цей збірник був виявлений і опублікований академіком М. Возняком у 1927 році.

Та коли ж з’явилася перша збірка українських дум? Десь між 1804-1808 роками український історик і етнограф В. Ломиковський записав 13 дум і 3 пісні від невідомого кобзаря, але, на жаль, вони не були опубліковані. Зберіглася рукописна збірка цих дум "Повести малороссийские числом 16. Списаны из уст слепца Ивана, лучшего рапсодия, которого застал я в Малороссии в начале 19 века". Цей збірник був відомий записувачам і дослідникам фольклору, бо поширювався в багатьох рукописних варіантах, але вперше його опублікував П. Житецький лише 1892 року в журналі "Киевская старина", а у 1893 році видав окремою книжкою.

У 1814 році збиранням дум на Полтавщині займався етнограф і публіцист князь М. Цертелєв. Він видав свої записи в Петербурзі окремою книжечкою під заголовком "Опыт собрания старинных малороссийских песен" у 1819 році, куди увійшло 9 дум і 1 пісня. Це була перша публікація українських дум. Дослідник ставив українську думу вище найталановитіших романів і поем, оскільки, як він відзначив, ці пісні демонструють "геній і дух народу". У передмові до збірки він писав: "В этих песнях видно поэтический гений украинского народа, дух его, обычаи ... и наконец, та чистая моральность, которой всегда отличались малороссияне и которую тщательно сохраняют до этого времени, как единое наследие предков своих, уцелевшее от жадных народов, их окружавших".



Потім думи з’являються у збірках М. Максимовича, І. Срезневського, П. Лукашевича, А. Метлинського, М. Костомарова, В. Антоновича та ін.

У 1856 році М. Маркевич видав у Києві збірник "Южно-руські пісні з голосами", де була вміщена дума "Проводи козака" і музичний супровід до неї. Це вважається першою публікацією мелодії дум.

У 1870-90-х роках було записано низку нових варіантів дум. Найґрунтовнішим на той час було видання "Исторические песни малорусского народа с объяснениями Вл. Антоновича и М. Драгоманова" (1874-1875), де упорядники вмістили майже всі відомі думи з коментарями історичних реалій. У 1897 році у Чернігові вийшов збірник "Думи кобзарські" Б. Грінченка.

Цікавим є проект, пов'язаний з іменами Лесі Українки, яка у 1908 році на власні кошти зорганізувала експедицію для записування дум на фонографі, та Ф. Колесси, який здійснив цей задум на Полтавщині. Результатом їхньої спільної праці стало двотомне видання текстів дум з мелодіями "Мелодії українських народних дум", яке вийшло у Львові в 1910 і 1913 роках.

Найґрунтовніше наукове видання дум у ХХ столітті здійснила Катерина Грушевська, до якого ввійшли "усі відомі записи дум, розкидані у старих виданнях, доповнені також ще недрукованими записами", що вийшло у 2-х томах 1927 і 1931 року у Харкові. Але, на жаль, воно було вилучене з бібліотек, а дослідниця репресована.

Згодом, у 30-х роках минулого століття радянською владою були знищені й останні виконавці українських дум – кобзарі та лірники.

Та думи не стали реліктом старовини, вони й сьогодні продовжують активне життя, як неперевершені мистецькі витвори народу, виховуючи в українців патріотичні почуття та формуючи у них високі естетичні смаки.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Краса та практичність: які матеріали використовують для оббивки м’яких меблів
Від того, наскільки вона буде практичною та міцною, залежатиме тривалість її «життя» та привабливого вигляду меблів, тож це варто враховувати, вибираючи диван чи крісло.
Читати більше