Народився на світ я людиною, а, на жаль, помираю борцем

31 липня 1939 р., народився класик "захалявної літератури" Холодний Микола Костянтинович, визнаний американським Біографічним інститутом Людиною 1999 року із занесенням до міжнародного довідника "Видатні діячі ХХ ст."

"Імперія Зла торкнула мене своїм чорним крилом іще в дитинстві, а мою родину – ще до мого народження. Мого діда було розкуркулено. Дід тоді до колгоспу не пішов, тому його і дітей повикидали на сніг. І тільки завдяки тому, що хрещена моя, батькова сестра, Ольга, пасла гусей у бригадира – а вже колгоспи були – дід відкупив у колгоспу свою хату. Це завдяки тому, кажу, що хрещена у бригадира пасла гуси."
 

www.hvilya.com

Амбітний хлопець народився у поліському хуторі на Чернігівщині в родині робітника і селянки. "Ну, а мій батько пройшов від Сталінграду аж до Австрії, а потім потрапив на японський фронт". Сімейне життя у батьків не склалося: тато побоявся повертатися у колгосп, кликав матір у Сибір, але вона відмовилася виїздити.

Микола, здається, у зародку був дисидентом. П’ятикласником він вручну виготовив листівку "Сталін помер. Люди моляться Богу" і підкинув у коридор сільської школи. Вчителька та директор розпізнали почерк Холодного і взялися "виховувати", але побоялися дати хід крамолі. Підлітком спробував побути мінером, після чого залишився назавжди зі спотвореною правою половиною обличчя та відірваними пальцями на руці.

Розумний, амбітний хлопчина подався до столиці, до Київського університету імені Тараса Шевченка. Провчився "грішник" цілих п’ять років, поки не виявили аморальність прихованого антирадянщика та хутенько витурили 6 грудня 1965 року за виступ на обговоренні роману Іщука "Вербівчани". З того часу психологи з П’ятого політичного управління КДБ не спускали очей з Миколи Холодного.

29 травня 1966 року біля пам’ятника І.Франкові Микола Холодний прочитав два націоналістичні (власні) вірші "Монолог Франка" та "Собаки" у день 50-річчя пам’яті поета. Одразу ж друзі накинули на Миколу чужий плащ і вивели з натовпу, але це не завадило гебілам прямо на вулиці затримати поета й ув'язнити його до Лук'янівської тюрми. Після голодівки Холодного звільнили, але прописку ліквідували й виселили з Києва за 24 години. Довелося працювати сторожем, свинарем на Кіровоградщині.

Але Київ кликав… І жив поет у столиці: у когось переночує, хтось підгодує: Стус, Миколайчук, Світличні, Чорновіл. Жив нелегально у Ігоря Василика, притулок надавали Мойсеїв, Матушевський, Інна Кульська, Володимир Дрозд, Юлій Шелест, Віктор Некрасов, Оксана Мешко, Борис Мозолевський. Прописаний був у Алли Горської. Втім зумів таки поновитися в Київському університеті, зарахуватися в Одеському й захистити в Одесі диплом.

У 1969 р. в Парижі – Торонто – Балтиморі у США у видавництві "Смолоскип" під рубрикою "Захалявні вірші з України", без прізвища автора була видана книжка М Холодного "Крик з могили", спрямована проти національної політики КПРС.

Закомплексований покаліченим обличчям, Микола прагнув захмарних висот. І закохався в юнку з дивним голосом, солістку народного хору. Співачка була в центрі уваги, зачаровувала співом і нині зачаровує. Холодний лише кілька хвилин провів у товаристві чергової юної дами свого серця. Можливо, встиг освідчитися у почуттях, але добродії роздмухали скандал. Холодний і так мав не медовий характер, а плітки, інсинуації зовсім розсварили поета з вишиванко-варениковими патріотами. Не раз інтимне життя поета розбивали дії КГБ.

Якось їздив М.Холодний із Михайлом Горинем у Свалявський район на Закарпаття сватати Терезу Цимбалинець, але гебіли дівчині такого наговорили, що життя не склалося. Упродовж 14 років тривав роман із панею з Кролівця – листів, віршів десь із півмішка написав поет. Микола таки одружився, але вона жила в Києві, а він на Бородянщині, через що сім’я розпалася.

Зрештою влаштувався на роботу в сільську школу і провчителював 20 років. Скільки разів Миколу Холодного "розбирали" за так званий націоналізм, виселяли під домашній арешт до Вінниці, зносили хату бульдозером. Вдалося йому втекти в Остер, що в Чорнобильській зоні, бо коли вибухнув реактор, то Остер потрапив до Чорнобильської зони. І опинився поет у радіоактивному гетто. Але: "Мені язик затисли в двері, та не покинув я співати…".

У 1971 р. у Львові разом із Грицьком Чубаєм, художником-авангардистом Орестом Яворським, співаком Віктором Морозовим, перекладачем Олегом Лишегою, Михайлом Осадчим створили підпільний журнал "Скриня". Вийшло тільки одне число – журнал накрило КГБ. 20 лютого 1972 р. заарештований у Києві органами КДБ за видану на Заході збірку поезій "Крик з могили".

Дивовижно: іронія, сміх перемогли страх; ще за життя Холодного про нього розповідали анекдоти. Василь Овсієнко згадував, що вірш Холодного "Сьогодні" йому інкримінували у вироці, як один із епізодів злочинної діяльності.

16 лютого 1984 р. прямо на вулиці померла мати поета, Галина Михайлівна Чуча. Після чого Холодний звернувся до Рейґана, і Черненку копію послав, з клопотанням, щоб надав йому політичний притулок. Це згустило чорні хмари.

За надруковану у Ватикані книжку Миколу Холодного було нагороджено премією Папи Римського. Лише у 90-х роках за його життя на батьківщині поета були надруковані дві книжки поезій, обидві за рахунок автора. Микола Холодний виступав у пресі проти місцевого начальства, звертався до центральних органів у Києві із заявами, звинувачуючи владу у злочинній діяльності.
 
Поети не вмирають. Поетів убивають. Знайшли до смерті закатовано Миколу Холодного в остерській квартирі – довго не виходив, сусіди примітили. Двері його квартири зламала міліція. Точна дата смерті поета не відома, судмедекспериза проводилася поверхово. Прокуратура промовчала, слідство не велося. Офіційний висновок традиційний, коли влада приховує свої злочини: "помер від серцевої недостатності". Дата смерті невідома. Похований 15 березня 2006 року.

Ми вам робили революцію,
в війну звільняли від ярма.
А ви розвели проституцію
біля державного керма.
Навкруг міста ростуть лісами —
до комунізму ідемо.
Тим часом податі ті самі,
в тюрмі тій самій сидимо.
Є мова піль, озер і неба —
та ходить мова та німа.
Є українців більш, ніж треба,
а України-то нема.


Микола Холодний
1966 р.

УКРАЇНА

Люблена-перелюблена,
синочками гвалтована,
багнетом приголублена –
хто вона, що вона?
Пожежами закосичена,
в Сибірах замурована,
обдерта, як осичина, –
хто вона, що вона?
Вивчена до ниточки,
крізь догми профільтрована,
тихенька, наче літечко, –
хто вона, що вона?
Ворогом від ворога
звільнена-врятована
дорого, ой дорого –
хто вона, що вона?
Так що ж мовчите, Герострати?
Можливо, ви скажете, хто вона,
ота, що в заклечаній хаті
руками своїх закатована?
Маскуйтеся в сяючий морок –
вона вас і відти дістане,
і вами підрубаний сволок
упоперек горла вам стане!


1960

СЬОГОДНІ

Сьогодні у церкві коні
Ночують і воду п’ють,
Сьогодні новим іконам
Прочани поклони б’ють.
Сьогодні у полі дядько
Гнилий підійняв буряк.
Сьогодні комусь на згадку
Подарували літак.
(Це тоді Хрущов подарував Британській королеві літак ИЛ-18.)
Сьогодні ґвалтують рації,
Що в мера шлункові болі,
Сьогодні вмирає нація,
А світ очманів на футболі.
Сьогодні жива колекція
Побільша по той бік ґрат,
Сьогодні у клубі лекція
"Людина людині – брат".


Микола Холодний
1961 р.

Ти зникнеш у безвість одначе.
Не скаже людина: "Жило".
Вітчизна по тих-бо не плаче,
у кого її не було.


Микола Холодний
14.1.91


Радимо вам також почитати:
Світла душа Алли Горської
Лауреат премії Нобеля з України
Моральний авторитет України
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Кому в Сполучених Штатах працювати добре, або як я шукала роботу
Які існують підводні камені на шляху до омріяної роботи в США? Яких порад потрібно дослухатися, аби успішно працевлаштуватися українцеві в Америці? Мій особистий досвід і корисні поради усім, хто хоче працювати за океаном.
Читати більше
Видатний український портретист, учень Іллі Рєпіна - Григорій Цисс
Наприкінці ХІХ століття під час навчання у знаменитого Іллі Рєпіна в Петербурзькій академії мистецтв український художник Олександр Мурашко написав портрет свого товариша, з яким разом опановував тонкощі малярства під керівництвом геніального українського живописця - Григорія Цисса
Читати більше