від наляканих до надихаючих : Розмірковуючи над результатами дослідження

Не зважаючи на те, що вже понад трьох десятиліть такі абревіатури як ВІЧ і СНІД широко відомі на теренах України і не становлять жодних ускладнень для розуміння, про що йде мова, тим не менше, ці слова все одно залишаються негативно забарвленими. Боїмося? Остерігаємось? Хочемо дистанціюватися? Та найгірше в цьому переліку те, що стихійний негатив часто транслюється на особу, яка живе з цим статусом. Чому? Звісно, можна обвинувачувати соціум в необізнаності, жорстокості, нетолерантності тощо. Проте, можна й зауважити, що людині притаманно оберігати себе від невиправданих ризиків, від загроз життю тощо. Якщо мало знаємо про явище, то й відчуваємо небезпеку.

А є чудовий вихід: почути одне одного, допомогти не просто вижити, а гідно жити, працювати на благо спільноти, розбудовувати нашу країну. І головне - не обмежувати прав людей тільки через те. що у них інший статус.

Саме про це йшлося  на 5-му Національному Жіночому Форумі з ВІЛ та СНІД з міжнародною участю, який відбувся в середині жовтня 2019 року в Києві. "Ми більше, ніж пацієнтки" - таке гасло  зібрання, яке називає себе "сестринським", "родинним", "найріднішим". Обговорення результатів дослідження, проведеного на базі спільноти жінок, які живуть з ВІЧ, - одна з родзинок цьгорічного Форуму. 

Оптимістичне враження від відповідей на питання, які стосувалися досвіду отримання послуг з охорони здоров'я, перебивалося здивуванням від даних, які стосувалися обізнаності опитуваних із своїми правами. Що маємо на увазі?

Перш за все зупинимось на аналізі досвіду отримання послуг щодо охорони здоров'я. Методологія дослідження заснована на твердженнях. До кожного із 7 твереджень пропонувалося  обрати відповідь, котра найбільшою мірою відповідає думці респондентки: абсолютно згодна, згодна, не знаю, не згодна, категорично не згодна. Відомо, що шкала Лайкерта, застосована до цього пулу питань, спрямована на те, аби встановити, яка міра погодженості чи непогодженості є найбільш поширеною. Іншими словами - дізнатися, яка оцінка обирається найчастіше. 

Що бачимо? Найчастіше жінки згодні з тим, що:

• вони отримують такі ж послуги, що і будь-яка інша жінка, коли звертаються за медичними послугами;
• медпрацівники не розголошують ВІЧ-статус чи інші деталі про жінку без її дозволу;
• у разі порушення прав, як жінки з ВІЧ, є до кого звернутися за правовою допомогою.

Найчастіше абсолютну згоду опитувані висловлюють, коли мова йде про:

• поінформованість про лікування в регіоні, країні;
• можливість отримати безкоштовне і якісне лікування та інформацію з цього питання;
• надання всієї необхідної інформації для прийняття рішення про початок чи продовження лікування, без тиску з боку медичного персоналу.

І от на фоні такого виявлення абсолютної згоди чи просто згоди, твердження щодо обізнаності зі своїми правами та поінформованості оскарження дій у разі їхніх порушень медустановами, виглядає інакше - найчастіше респондентки вибрали відповідь "не знаю". 

Продовженням такої розгубленості жінок є результати відповідей на пул питань, які стосуються досвіду сексуального і репродуктивного здоров'я. 

Так, на твердження, які стосувалося (а) можливості у разі необхідності отримати безкоштовне лікування безпліддя тощо, (б) доступу до безкоштовної післяабортної допомоги та (в) усиновлення дитини, то  відповідь "не знаю" обирають відповідно (а) 180  і (б) 173 з 482 опитуваних та (в) 181 з 489 опитуваних.

Отже, висловлюючи щиру вдячність організаторам Форуму, їхнім партнерам, всім, хто підтримує цих мужніх та відкритих до співпраці жінок, доходимо висновк,. що всі ми вельми мало інформуємо суспільство про їхні права, діяльність, їхнє прагнення допомогти всім, хто опинився в складних життєвих обставинах. Треба виправляти помилки. які можуть коштувати іншим життя. Не менше...