НАДІЙЧИНЕ ЩАСТЯ

НАДІЙЧИНЕ ЩАСТЯ

Коли Надійка перестала мене кохати, то сказала: “Давай залишимося друзями”.

Чоловікові і жінці легко бути друзями, коли вони не кохають одне одного, а я продовжував кохати.

Десь через півроку після цього Надійка зателефонувала мені й повідомила, що зізналася в коханні одному чоловікові. Добре, що зателефонувала, бо якби наша розмова відбулася віч-на-віч, Надійка б зрозуміла, що ми не друзі.

Я тримався, як міг. Намагаючись бути байдужим, запитав:

– І хто ж це?

– Я його не знаю.

З’ясувалося, що вона познайомилася з ним в Інтернеті, але назвати його ім’я і прізвище не захотіла.

– А він хоч тебе кохає? – запитав я.

– Яке це має значення? – щиро здивувалася Надійка.

Марно я намагався дізнатися в Надійки, хто ж цей чоловік. На Фейсбуці в неї понад шістсот друзів, половина з них – чоловіки. Я називав їй то одне, то інше прізвище, а вона лише сміялась. Нарешті Надійка сказала, що того чоловіка серед її друзів на Фейсбуці нема – і я заспокоївся. Вони листувались електронною поштою – і Надійка була щасливою.

Коли я запитав, чи вони зустрінуться, Надійка спохмурніла:

– Хто захоче їхати за тисячу кілометрів.

Місяців через три Надійка сказала, що в того чоловіка є коханка. А ще через півроку зізналась, що охолола до нього.

Через деякий час у Надійки з’явився коханець – не в Інтернеті, а наяву. Мої допити, хто ж це, теж нічого не дали.

– Ми ж друзі, – намагався я переконати її.

– І друзям не все розповідаєш, – відповіла вона.

Потім із заробітків приїхав її чоловік. Надійка сказала, що кинула коханця.

Цього року її син пішов до першого класу.

Я хочу, щоби Надійка знову закохалася в мене, але розумію, що це неможливо. Ми ж друзі. Хоча, якщо навіть хтось один кохає, а інший – ні, вони друзями стати не можуть.

Я знаю Надійку. Вона постійно закохується. Надійка каже, що в неї таке щастя – закохуватись. А в мене інше щастя – безнадійно кохати її.

Анатолій ВЛАСЮК

13 березня 2019 року

(Із книжки “Кохання починається з кави”)