НА ЩО ГОТОВІ УКРАЇНСЬКІ ПАРИ, ЩОБ ВЛАШТУВАТИ ВЛАСНЕ ВЕСІЛЛЯ

  Валентина Варга та Василь Молдован - молоді люди із Закарпаття, які в добрий час знайшли одне одного і зважилися поєднати свої долі. Перед весіллям обоє подалися до Чехії на заробітки. 18-річна Валентина каже, що саме тут, в Празі, разом зі своїм хлопцем Василем, прийняли рішення скопити гроші на власне весілля. Бо мають намір організувати його як годиться, по-закарпатськи:
  - Тут, за кордоном, ми порадились, що на зароблені гроші справимо весілля. Дату призначили на січень 2019 року (весілля молодята славно відгуляли,- авт.)
  Щоб вирішальний день вдався на славу, молода пара із Закарпаття ретельно обмірковувала організаційні моменти та витрати, на які підуть зароблені кошти. Замовили весільну залу орієнтовно на 150 чоловік, музику, фотографа... Адже у цей день все має бути як належить. І зароблені за кордоном гроші для цього в самий раз.
  На заробітки до Чехії 18-річна Валентина поїхала вперше. Майже три місяці працювала на ставбі (об’єкт будівництва), без вихідних по 12 годин. За виконану роботу отримувала 85 крон за годину. На роботу не жаліється, бо дівчина з тих, хто звик до роботи, як кажуть, змалку:
  - Я потрапила в гарний колектив, тут працювало багато наших дівчат і жінок із різних областей України. Все було файно, просто супер. Якби всім так пощастило, як мені.
   Чи поїде Валентина знову на заробітки за кордон? Про таке дівчина наперед не загадує:
  - Все залежить від того як йтимуть справи далі, як все буде вдома. Життя покаже.

  Тетяна та Володимир Войцехівські - ще одна молода пара, котра вирушила до Чехії, щоб заробити грошей на власне весілля. Чому прийняли таке рішення - розповідає Тетяна:
- Спершу ми розписалися, весілля не робили. Бракувало грошей. Як і більшість пар, цю важливу подію в житті хотіли відзначити на належному рівні. Та моїй мамі зробили складну операцію: видалили щитовидну залозу. Тож ми вирішили самі заробити грошей на весілля. Аби трохи допомогти батькам та й для себе щось. Слава Богу, все вдалося. Весілля відгуляли!
  Тетяні 18 років, родом вона з райцентру Борщів, що на Тернопільщині. У відвертій бесіді зізнається:
  - Ніколи не думала, що колись доведеться їхати на заробітки. Мріяла поїхати за кордон скоріш на відпочинок, ніж на роботу. Та склалося інакше.
  Вдома Тетяна працювала в місцевому ресторані “Едельвейс”. Спочатку - на кухні мила посуд, чистила картоплю... Потім перейшла на нарізку салатів. З часом її перевели офіціанткою, тоді вже й підвищили заробітну плату:
  - А на кухні, що я мала - дві тисячі з половиною грн, мінімальну ще на той час зарплату. Як була офіціантом, то мала 3200. Так працювала рік. Далі стала адміністратором закладу. Зважаючи на те, що місто невелике, зарплата була непогана - майже 7 тисяч. Але працювалось важко. О 9 годині ранку приходили на роботу, а йшли додому у 2-3 ночі. Взагалі роботи було багато, постійно на ногах, “літаєш” вгору-вниз двома поверхами...
  Чим вразило Тетяну закордоння і чи змінилося щось в її житті від нових вражень - говорить:
 - Подолала страх висоти, на якій довелося працювати. Спочатку було страшно, а далі звикла. В праці час сходив швидко. Мені сподобалась Прага. Особливо прогулянка по Карловому мосту, візит до парку троянд, празькі пороми. В цілому, враження гарні.
  Їхати на заробітки Тетяна наважилась з коханим. Але не без остраху:
  - Чужа країна, мовний бар’єр, новий колектив... Думаю, ну, поїду я, а люди є різні... Саме більше за це переживала. Чи готова витримати можливі образи, непорозуміння? Бо я така людина, що все тримаю в собі. Але ніби нічого, нормальне було ставлення. Спочатку важко було порозумітись з чехами, бо не знала мови. На щастя, з їх боку було без претензій. Та й шеф добре нас розумів, бо вже 13 років працює з українцями. Якщо хтось взагалі не знав чеської, то він добирав українські слова, щоб бодай щось зрозуміли. За місяць перебування дещо освоїла чеську. Не те, щоб вільно розмовляла, але принаймні розуміла, що потрібно зробити й навіть перекладала колегам по роботі.
   У майбутньому Тетяна прагне жити й працювати в своїй країні. Виїздити за кордон не планує, адже її рідний дім в Україні:
  - Прагну, щоб наша українська сім’я, найперше, була щасливою. На заробітки їздити чи виїздити з України не хочеться. Бо, що не кажи, а за кордоном ми завжди будемо чужими.