Оглядини з метою виявлення найгарнішої – давня традиція, яку людство практикує ще з часів Вавілону. Тоді конкурс краси називався ярмарком наречених. Статус найгарнішої дівчини напряму впливав на кількість грошей, яку майбутній чоловік погоджувався заплатити, аби одружитися із сертифікованою красунею. Цинічно, але сприятливо для формування генофонду у суспільстві, в якому не йдеться ані про демократію, ані про права людини. Найгарніша – найбагатшому.
Ті ж дівчата, які у рейтингу пасли задніх, самі доплачували чоловікам, аби ті не погребували взяти їх за дружин. Брутальна дискримінація! Папуаси Нової Гвінеї мали і то більш прогресивну систему відбору. Там конкурс чимось нагадував реаліті шоу - тривав тиждень, впродовж якого дівчата мусили долати океанські хвилі у далекому запливі, готували казан їдла на все плем'я. У переліку випробувань – забіг на далеку дистанцію, перетягування корзин із камінням. Зазвичай переможниця була неоковирна на вигляд, але мала довгі руки, широкі стегна і великі груди. Найгарнішою вважалася найміцніша і отримувала приз – найперспективнішого хлопця племені. За якими параметрами обирали нареченого? Інформації немає, але напевно головною чеснотою хлопця мусила бути виключно краса.
Але принаймні у дикого племені розуму не забракло, аби умови відбору зробити зрозумілими і прозорими. Тому скандалів довкола титулу ніколи не спричинялось. Дівка або була дужа і сильна, і це засвідчували результати, з якими вона долала випробування. Або… Альтернативи не існувало. Подвійних стандартів у спорті нема – або перша, або програла.
Античні греки, обираючи найгарнішу, до речі, також поводилися доволі відверто.
На олімпійських майданчиках островів Тенедос і Лесбос регулярно проводились конкурси краси – каллістея. Жінки дефілювали перед журі, склад якого звісно був суто чоловічим. Судді не сиділи без діла, вони пов'язували стрічками місця тіла учасниць, які їм вдавалися досконалими. Питання, як стрічку примацовували до досконалого бюсту, розвивати не будемо, бо питання такого штибу вічні й давно віднесені до категорії риторичних, тобто тих, які не потребують відповіді.
Змагання на честь Афродіти Калліпіги, до речі, збирало на герць краси виключно дівчат округлих нижче талії, бо греки вважали, що саме такі вони мають особливий зв'язок з богинею кохання. До того ж не дарма Афодіту називали Калліпіга – тобто та, яка має досконалі сіднички.
А от навіщо наприкінці 19 століття організували конкурс краси в Європі – достеменно не відомо. Офіційна інформація відсутня. До ідеї проведення, подейкують, мають стосунок представники Бельгійської корони та інше родовите панство, представники якого ниділи світом на бельгійському узбережжі на курорті Спа.
Отож, невідомо як, але вони розповсюдили інформацію, що привернула б увагу широкого загалу до ідеї проведення конкурсу. І для початку 350 красунь з усього світу надіслали свої дагеротипи на розгляд комісії. Цікаво було б подивитися на ті дагеротипи. Адже йдеться про мідні пластини, вкриті тонким шаром срібла. Принаймні не кожна панянка могла собі дозволити мати такий портрет.
Після першого туру до участі у конкурсі допустили лише 20 з лишком дівчат, які й прибули у Спа. А далі їх чекав огляд комісією за зачиненими дверима. Як відбувався відбір найгарнішої? Історія мовчить, але наполягає на тому, що конкурсантки мусили відповідати на багато питань від комісії. Переможницею стала 18-річна креолка з Гваделупи Берта Сукаре, яка і отримала винагороду 5 тисяч франків.
"Sanitas Pro Aqua" у перекладі з латини означає "здоров'я через воду". Абревіатура SPA зараз загально уживана і мало хто здогадується, що походження вона має від назви бельгійського бальнеологічного курорту Спа, на якому колись за закритими дверима обирали першу красуню світу.
Чому у Бельгії це сталося? Ані у Франції, ані в Німеччині, яка згодом перша підхопила моду на конкурси краси? І хто був спонсором? Адже 5 000 франків на ті часи – це дуже солідна сума, а напевно ще й була корона, тобто тіара. Бо мода вікторіанської доби вимагала, аби пані прикрашали свої голови тіарами.
Але найсуттєвіше не відповіді на ці запитання, а те, що переможниця виявилася мешканкою острова у Карибському морі. Моду на красу з Латинської Америки виявляється було започатковано ще у 1888 році?
А мода таки є.
Чергове підтвердження отримали 25 січня коли
корона міс Всесвіт 2014 стала належати панянці з Колумбії чарівній Пауліні Вега.
Про її параметри і розріз очей ще багато напишуть. І про успіхи пластичних хірургів загадають, адже у Латинській Америці послугами цих лікарів мріє скористатися чи не кожна жінка, а користується кожна, якій дозволяє добробут. Тропічний клімат, колоніальне минуле і позитивний погляд у майбутнє творять з жінками чудеса – це зрозуміло. Але поруч з тим вражає дипломатичний вишкіл колумбійської Міс Всесвіт. Дівчина з країни, яка відома наявністю наркобаронів, перманентною партизанською війною і просто феноменальною вуличною злочинністю, набравши повітря у груди на запитання про вклад Колумбії для всього світу відповіла: "Не дивлячись на всі негаразди, Колумбія продовжує боротися за свої ідеали і показувати приклад іншим каїнам". Лаконічно, переконливо, упевнено, рідною іспанською мовою.
Дуже шкода, що нашій
неперевершеній Діані Гаркуші не вистачило пів балу, аби подолати схвильованість і дати не менш гідну відповідь на таке просте запитання: "Який внесок України для всього світу?" Але не будемо занадто прискіпливі. Діана - справжня королівна і довела це на світовому рівні, коли стала другою Віце міс Всесвіт 2014, випередивши цілий легіон досвідчених і сильних суперниць. Адже у конкурсі взяли участь переможниці регіональних конкурсів Міс Всесвіт з 88 країн світу! А тримати обличчя і гордовиту поставу, коли ти знаєш, що вдома не все гаразд – це відмінний прояв сили духу, який є невід'ємною складовою краси по-українські Діани Гаркуші. А переконливості у тому, що Україна – це приклад для всього світу, нам і без корони з діамантами не забракне.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
