На чию честь названо елемент?

1826 року німецький фізик і хімік Готфрід Вільгельм Озанн, професор університету в Дерпті (тепер Тарту, Естонія), опублікував роботу, в якій заявив про відкриття ним трьох нових елементів: плурану, поліну і рутенію. Таким чином, вперше в хімічну науку був введений термін "рутеній". Однак відкриття не підтвердилося іншими вченими і навіть сам Озанн не зміг його повторити. Вперше рутеній був виявлений у 1844 році в уральській платинової руді професором хімії Казанського університету, німцем за походженням, Карлом Клаусом.

Дослідники відзначають, що Клаус з великою повагою ставився до праць свого попередника по вивченню платинових металів. Тому, спираючись в пошуках на праці Озанна, Клаус вирішив зберегти запропоновану його попередником назву. Про це він пише у своїй статті: "Этот металл я назвал рутением потому, что он в небольшом количестве находится в теле белого цвета, о котором вспоминает Озанн... Озанн, принявший это тело за особенный оксид металла, назвал его оксидом рутения... Так как этот металл в оксиде рутения Озанна встречается в небольшом количестве, я предлагаю назвать его рутением".

Яким чином і звідки брав назви для своїх елементів сам Озанн достовірно невідомо. Можна припустити, що для поліну ним було використано латинську назву Польщі (Polonia). Ну, а яке ж тоді походження назви рутеній?

Озанн був німцем й, очевидно, йому був знайомий термін "рутенія", оскільки в Австро-Угорщині латинськими словами Ruthenus, Ruthenia називали русинів (українців) та Україну. Взагалі, цим терміном визначали українців у Західній Європі в історичних джерелах, написаних латиною у XIV- XIX століттях. Ця назва вживалася ще й на початку минулого століття, коли русинами називали слов'янське населення Галичини, Буковини та Закарпаття і, відповідно, країну, де вони жили, що зафіксовано в багатьох європейських словниках та енциклопедіях.

Закарпатський будитель О. Духнович писав: "Я русин єсьм, був і буду...". Русином вважав себе Іван Франко та багато галицьких діячів XIX століття. В Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона повідомляється: "Рутены (нем. Russinen, Ruthenen) — употребляемое преимущественно поляками и немцами название русского населения австро-венгерских земель, в отличие от русских (русских подданных)…".



Однак русинами були не тільки західні українці. Раніше всі українці називалися русинами, а від початку цей етнонім походить саме із Середнього Подніпров'я. Етнонім "русини" - перша самоназва українського народу, який пізніше, з певних причин, змушений був її змінити, до того ж не так вже і давно.

В Енциклопедії українознавства дається таке пояснення: "Rutheni (латинське Rutheni, Ruteni) - синонім назви русини, українці". Крім того, підкреслюється, що в кінці ХІХ – на початку ХХ століття назви рутени, рутенський (нім. Ruthenen, фр. Ruthenes і англ. Ruthenians) вживали для відмінності термінів "русини", "руський" від "росіяни", "російський".

Так чому ж тоді в багатьох російських і радянських виданнях стверджується, що К. Клаус назвав елемент на честь Росії? Корені помилкових визначень в російських і радянських енциклопедіях містяться у виданнях царської Росії. У тому ж Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона знаходимо наступне: "… название рутения происходит от Rutheniа, что означает Россия". Однак відомо, що в царській Росії українців не визнавали окремим народом, і все, що стосувалося українців, поширювалося також на росіян.

Зі сказаного видно, що поширене кремлівською пропагандою твердження про те, що рутеній названий на честь Росії, не відповідає дійсності. По-перше, Карл Клаус не називав рутеній на честь Росії, а зберіг назву, яка була дана Озанном. По-друге, словами Rhutheni, Rhuthenia, латиною називали українців-русинів і їхню країну, а широковживаною латинською назвою Росії було і залишається слово Russia, а не Ruthenia.

Таким чином, не тільки назва Русь, а й назва хімічного елементу рутенію була привласнена росіянами. Сьогодні українці мають свою незалежну державу, відроджують і по крихтах збирають свою розсіяну культурну спадщину, заново пізнають свою історію. Очевидно, давно вже прийшов час постійно вказувати і наголошувати, що Rutheniа - це Україна і що елемент рутеній отримав назву на її честь.

І насамкінець наведемо кілька відомостей про сам елемент. Рутеній (лат. Ruthenium) – це хімічний елемент з атомним номером 44, атомна маса 101,07. У періодичній системі позначається символом Ru. Являє собою крихкий перехідний метал сріблясто-сірого кольору і відноситься (разом з платиною, родієм, паладієм, осмієм та іридієм) до сімейства благородних металів платинової групи. До основних рис рутенію належить його супертвердість і суперстійкість до інших хімічних речовин. Рутеній та його сплави знаходять застосування в якості жароміцних конструкційних матеріалів в аерокосмічній техніці, і за міцністю перевершують найкращі сплави молібдену і вольфраму. Рутеній також є єдиним платиновим металом, який міститься в складі живих організмів.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

8 занедбаних місць на планеті, від яких стає моторошно
У світі багато занедбаних місць, і кожне з них має свою історію. Якісь місця вселяють страх, якісь – почуття захоплення. У статті ми зібрали для вас наймоторошніші місця на Землі, від яких перехоплює подих.
Читати більше
XVII СТ. : ПОЛОНІЗАЦІЯ, ВІДРОДЖЕННЯ, ПОЧАТОК РУСИФІКАЦІЇ
Особлива важливість цієї епохи для долі українства та його питомої мови не підлягає жодним сумнівам, хоча в різні її періоди в різних куточках української ойкумени відбувалися відмінні навзаєм, не раз "протилежні за знаком" процеси.
Читати більше
Як слов'янки прикраси носили
Яскравим та виразним наповненням до українського народного одягу виступали прикраси. Вони виконували захисну функцію амулетів, талісманів, оберегів, які супроводжували людей упродовж життя. Основним призначенням ювелірних виробів було доповнення до костюма. Звідси і їхня художня виразність, багатство форм і технічних прийомів, які збереглися і зараз.
Читати більше