Сьогодні День пам'яті захисників Донецького аеропорту.
242 дні наші воїни захищали цей маленький клаптик української землі. Це одна з героїчних сторінок нової України, поряд із Савур-Могилою, Луганським аеропортом, рейдом наших воїнів у тилах Луганщини, звільненням Маріуполя.
Я не знаю, чи справді так стратегічно важливо було утримувати цей аеропорт, але в історії країни, рано чи пізно, обов'язково виник би наріжний камінь, що став би символом боротьби за кожний метр рідної батьківщини. Цим символом став ДАП. Знаєте, я, як донечанин, пишаюсь, що цим наріжним каменем боротьби за українську землю стала частина Донецька. Це гарантовано свідчить про те, що Україна повернеться в Донецьк переможцем. Бо символи з часом міфологізуються і стають частиною національної свідомості.
Ось чому для росіян зробили міф - "Севастополь - город русской славы"? Щоб кожен руський вважав, що це їхня земля, а не кримських татар, греків чи українців. На жаль, спрацювало....
Оборона Донецького аеропорту вже увійшла в історію України. Фактично, це історія про те, як країна билась із московськими полчищами на конкретному полі та обороняла конкретну фортецю. Кіборги, самі того не розуміючи, написали своєю кров'ю найгероїчнішу сторінку сучасної української історії. Саме оборона ДАПа зупинила просування ворожих військ в західному напрямку.
Сергій Лойко у своєму романі "Аеропорт" написав, що захисники ДАПу і самі не знали, за що вони там б'ються. Але Бог знав, за що вони там б'ються. Не було б там такого шаленого відчайдушного опору, хто зна, де би пролягала лінія оборони?
Колись там буде встановлено стелу з написом: "На цьому рубежі в 2015 році було зупинено наступ російських військ". А, ну звичайно, "їх же там немає"! Але нам, українцям все одно, ми саме так напишемо.
Любимо та пам'ятаємо героїв!
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
