Микола Харито

1 листопада 2016
Ганна Черкаська
Порпаюся в Інтернеті, насолоджуюсь квітами. Ось сумне царство прощальних хризантем, донецький сорт "Харито", "Осінній романс". Згадався перший романс Миколи Харито, хлопчика, який увійшов у історію шедевром і доля самого автора.
 

Він був дитям гріха та кохання. Його мама, Надія Георгіївна Харито, грекиня, жителька Балаклави, палко закохалася в Івана Петровича Іванисова, гірничого інженера з Санкт-Петербурга. І хоч у нього в столиці була дружина, яка не давала розлучення, закохані поселилися в розкішній власній садибі в Ялті, створили сім’ю. І не забарилися плоди почуття: на Св. Миколая – Микола (19 грудня 1886 р.), згодом чотири сестри – Віра, Ліда, Олена (Люся) та Надія (Діна). Усі діти мали прізвище матері.
 
uahistory.com
 
Фантастична Ялта, море, власний сосновий ліс на 22 га в Алупці викохали творця: Микола у п’ять років почав віршувати, грати на фортепіано. 
 
uahistory.com
 
Талановитий хлопчик одразу ж став гордістю чоловічої ялтинської гімназії. Учився в одному класі з Самуїлом Маршаком. Микола мав феноменальну пам’ять: без нот виконував класичні твори. Його навіть запрошували зіграти для царської родини: для Миколи ІІ, його дружини та дочок. До речі, розкішні стільці для царственних сідниць брали на прокат у палаці Харито. У старших класах Микола жив окремо від батьків і його квартира була штабом шкільних революціонерів.

Микола 21 рік прожив у Ялті, але вважав себе киянином, бо був студентом фізико-математичного, а згодом юридичного факультету університету Св. Володимира. Навчання було з перервами: за активну діяльність Миколу виключали зі списку студентів і заносили до чорного списку, потім знову зараховували. Не раз талановитого юнака рятував професор міжнародного права Отто Ейхельман, студенти навіть завіршували:

Не всё хорошее забыто,
Не всюду царствует обман.
Среди студентов есть Харито.
А в профессуре – Эйхельман.


А Микола не журився: брав участь у студентських вечорах (грав, декламував свої поезії), був тапером у кінотеатрі на Фундуклеївській вулиці (зараз це приміщення драми ім. Лесі Українки). 
 
uahistory.com
 
Одного вечора Микола прийшов переповнений почуттями: схопив папір, олівець і швиденько записав ноти. Це була музика до раніше написаного сентиментального твору "Хризантеми". 
Дега. Жінка і хризантеми. 1865 р.
uahistory.com

 
Вранці Харито став першим виконавцем романсу. Його одразу ж підхопили, твір пішов по руках. У грудні 1908 р. грамзапис романсу (у виконанні Варі Паніної) слухав Лев Толстой.

Видати романс погодився Владислав Ідзиківський, але текст треба було відредагувати. Видавець звернувся до популярного в Києві виконавця циганських романсів Василя Шумського (Шоміна) зробити поправки. Шумський виконав прохання і оголосив себе автором слів, але Харито не заперечував проти співавторства, він навіть присвятив романс В. Шумському. Восени 1910 р. у театрі Бергоньє вперше прозвучали "Хризантеми" у виконанні В. Шумського.

За романс композитор отримав свій перший гонорар — 15 рублів, що було немалою сумою. Твір став популярним: знамениті "Отцвели хризантемы" виконував Федір Шаляпін під акомпанемент Сергія Рахманінова.

За сюжетом романсу зняли фільм "Отцвели уж давно хризантемы в саду" (1913 р.), у якому взяли участь зірки німого кіно – актери Іван Мозжухін і Зоя Карабанова. 
 
uahistory.com
 
У театрі Бергоньє Микола зустрів своє кохання – Марію Федорович і одружився. Та доля, мабуть, здивувалася власній щедрості, і за доносом добродія Кулябка Харито арештовано й заслано на три роки до Архангельської губернії, дружина поїхала за ним. Рік рубки лісу – і у Миколи виявився туберкульоз. Родина домоглася, щоб Миколі дозволили лікуватися у Швейцарії, із зарахуванням терміну лікування у загальний термін заслання. Там він вільним слухачем відвідував консерваторські заняття.

Після повернення до Києва Микола Харито поновився в університеті (ІІІ–й курс), влаштувався на роботу тапером у той же кінотеатр, де вперше прозвучали "Хризантеми". Тепер він виконував власні фортепіанні п’єси, супровідну музику для німих кінофільмів (кінокомедій за участю М. Ліндера).

Власник театру Матвій Тимофійович Строєв запропонував 27-літньому юнакові місце гувернера його дітей. Це було доволі необачно, оскільки Микола закохався в ученицю, дочку Строєва – Тетяну. На вірші Тетяни Строєвої Харито написав романс "Минувшего не воротить", присвячений ялтинському другу Войкову. Та дружина не давала розлучення, тому Микола пішов дорогою свого татуся – оселився з коханою на Пушкінській, 10.
 
kiev.ua
 
Купатися б у коханні, творити б романси, але почалася війна, на яку студента не взяли за станом здоров’я. Та Микола Харито закінчив Миколаївське військове училище і служив на Солом’янці. Потім мобілізація до військ Денікіна на Кубань.

9 листопада 1918-го університетський друг А. Козачинський запросив Миколу в Тихорєцьк на весілля. Молодою була Софія Гонсерова, одна з сестер-близнят. Її сестра Віра була на урочистостях із петербурзьким офіцером, бароном Бонґарденом. Як завжди, Микола Харито сидів за роялем, грав і співав. Жінки зачаровано їли очима красеня-киянина. Барон Бонґарден кілька разів виводив Віру з зали, але вона поверталася. Нарешті, ревнивець запросив Харито на розмову. Коли вони вийшли, барон вистрелив. Смерть була миттєвою. Хтось тихо-тихо заспівав його "Отцвели уж давно хризантемы в саду". Автор романсу спливав кров’ю, а тінь посмішки освітила його обличчя.

31-річного Миколу Харито, автора 48 романсів, поховали в Тихорецьку, а через рік мати забрала прах у Київ.

Відспівували у Володимирівському соборі.

Поховали Миколу Харито на Лук’янівському цвинтарі. 
 
uahistory.com
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com