Михайлина Коцюбинська - символ української мужності

Не перестаю дивуватися: у ХХ ст. українці мали дві знакові постаті, які легітимізували, освятили своїми іменами два рухи спротиву, але їх майже не знають... 

Це Степан Ленкавський, єдиний із членів-засновників ОУН став засновником ОУН (р.) – бандерівців. 

А рух шістдесятників освятила безсмертним іменем і прізвищем класика світової літератури Михайлина Коцюбинська. Саме на Різдво 7 січня 2011 р. перестало битися її серце.

Семимісячна Михайлина з іменем дядька прийшла у світ напередодні Св. Миколая, 18 грудня 1931 року, перед "великим голодомором" і "великим терором" у тій кімнаті, у Вінниці, де народився Михайло Коцюбинський.

Її батько – Хома – молодший брат Михайла Коцюбинського. Мати – Катерина Бедризова, кримська вірменка, закінчила Вищі Бестужівські курси, училася у Тичини та Михайла Коцюбинського. Вони познайомилися із Хомою у Києві, у дитячому будинку, де були педагогами. 1929 року Бедризову-Коцюбинську звинуватили в українському націоналізмі, і лише вірменське походження врятувало її від включення до кримінальної справи на членів Спілки Визволення України (СВУ).
 
Михайлина Коцюбинська зростала на колінах Тичини, Рильського, Сосюри, добірної інтелігенції. У 1935 р. родина переїхала до Чернігова, де батько створив і керував музеєм Михайла Коцюбинського, у 1941 р. була евакуйована до Уфи. Закінчила філологічний факультет Київського університету ім. Т.Шевченка (1949–1954) за фахом "українська мова і література", там же — аспірантуру. Під керівництвом акад. О.Білецького захистила кандидатську дисертацію "Поетика Шевченка і український романтизм" (1958). Досліджувала мову художніх творів, поетику Т. Шевченка, художню індивідуальність М. Коцюбинського, специфіку образного мислення і його еволюцію в українській літературі. Перекладала з французької та англійської.

4 вересня 1965 року у київському кінотеатрі "Україна" на заклик Івана Дзюби Михайлина Коцюбинська сміливо встала – і відтоді залишилася серед українців символом прямостояння. Так завдяки Михасі відбулася легітимізація дисидентського руху в очах народу: ім'я класика світової літератури зробило його морально й національно виправданим. Усіма шанована, всім відома, в університеті на дошці пошани – портрет Михайлини Коцюбинської. А тут постало питання перебування в партії. Начальство вдалося до послуг "партійних шісток". Колеги зуділи:

– Ти ж не для тієї компанії...

– А для якої ж я?

– Вони йдуть на боротьбу. А ти ж естетка, ти навіть слів не знаєш крутих...

– Знаю, – сказала Михайлина тихо.

– Ану скажи мені прямо...

– "Блядь!" – сказала Михайлина, і – добродіїв лизень злизав.

У 1966 році на Комісії старих більшовиків Київського обкому КПУ її виключали з партії: "…Один з присутніх запитав: "Про що Ви думатимете завтра, кладучи на стіл партквиток?" На це я, не довго думаючи, відповіла: "Знаєте, коли я вступала до партії ще дуже молодою і зеленою, то вірила в ідеали. Та якщо доводиться вибирати між ідеалами і партквитком, то я лишаю ідеали собі, а вам віддам партквиток".

"Контора глибокого буріння" (КГБ) зайнялася віртуозним отруєнням її життя. Її умовляли, залякували, шантажували. А їй 37 років і на руках усиновлена Тетянка. Обіцяли путівку на білі ведмеді, а Тетянку – в дитячий будинок... У 1968 р. звільнена з роботи, наказ жодного слова Коцюбинської не друкувати. Добре, що завдяки сприянню з Канади удалося влаштувати Михайлину редактором видавництва "Вища школа" (1969 — 1987). 

Багатолітньому в'язню радянських концтаборів Борису Антоненку-Давидовичу було 83 роки, він мав п'яти кімнатну квартиру на вул. Горького, де знаходили притулок "гнані та голодні" дисиденти. Довгий час Коцюбинська доглядала овдовілого письменника, нарешті він умовив жінку взяти шлюб і перебратися до нього. Та у 1983 р. органи КГБ фактично заборонили одруження, визнали його божевільним і віддали під опіку родичці. 

Півтора роки Михайлині було тяжко після складної травми, але допомогли золоті руки професора Леоніда Кукурудзи з Інституту ортопедії. 

Останні роки життя Коцюбинської пов'язані з творчістю Стуса. У 1991 році вона упорядкувала першу видану в Україні збірку поезій Василя Стуса "Дорога болю". Автор численних публікацій про нього, керівник творчого колективу багатотомного наукового видання творів Василя Стуса, навіть відійшла у день народження Василя Стуса.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Кидайте соцмережі: від цього залежить ваша кар'єра
Кел Ньюпорт, американський вчений, доцент кафедри комп'ютерних наук в Університеті Джорджтауна й автор багатьох книг про побудову кар'єри, є затятим противником соціальних мереж. Свою точку зору він виклав у статті на The New York Times
Читати більше