Михайло Остроградський: "Правила в математиці існують тільки для нездар"

25 вересня 2014
Ганна Черкаська
"Правила в математиці існують тільки для нездар", - стверджував математик світової слави Михайло Остроградський. 

Він побачив світ 24 вересня у 1801 році у с. Пашенне на Полтавщині Кобеляцького повіту. Батько – Василь Іванович – був поміщиком середнього достатку (мав 270 душ кріпосних), дослужився до чину колезького асесора і в 1809 р. пішов у відставку. Мати – Ірина Андріївна, із родини Сахнів-Устимовичів, була лагідною та дбайливою господинею. Михайло був четвертою дитиною, мав старшого брата Йосипа та сестер Олену й Марію; у 1809 р. народився брат Андрій. 

Дитинство пройшло у селі Пашенному, заснованому дідом Іваном для своїх 19 дітей. Будинок нагадував звичайну селянську хату, де зберігалися звичаї батьків і розмови велись українською мовою. Цікавий хлопчик, завжди маючи при собі мотузку із грузилом, полюбляв вимірювати висоту паркану, розміри крил вітряка, водяного млина, глибину ям, цікавився всілякими механізмами. 

Міцний та кремезний від природи, як і всі його предки, Михайло повинен був стати військовим. Тому тріпотіла душа хлопчика, коли він слухав батькові розповіді про своїх пращурів, які вели рід від славних князів Острозьких. А скільки подвигів здійснив за 50 років козакування прадід Матвій – миргородський полковник, заарештований за наказом Петра І разом із Павлом Полуботком! Оспівував тато подвиги дядьків: сотника Голтвянського Федора Остроградського, сотника Омельницького Григорія, генерала кавалерії Всеволода Остроградського; героя війни 1812 року дядька Матвія, нагородженого золотою шаблею за бої під Лейпцигом, Бар-Сюр-Отом. Про свого дядька, гетьмана Данила Апостола, вела розмови бабуся. Михайло Остроградський мав тісні родинні зв'язки із композитором Миколою Лисенком. Олена Пчілка в нарисі "Микола Лисенко. Спогади і думки" згадує, що бабуся композитора Марія Василівна Булюбаш доводилася сестрою "славетному полтавцю математику Остроградському".
 

Михайлик здобував домашню освіту у родині, з 8 років навчався в Полтавській гімназії, де його учителем був поет Іван Котляревський. У 15 років Михайло став студентом відділу фізичних та математичних наук Харківського університету, через 4 роки закінчив його та лишився викладачем цього закладу. На жаль, добродії донесли, що Остроградський читає лекції з математики українською мовою, і викладача позбавили наукового ступеня, відібрали університетський атестат, звільнили з роботи. Тому молодий математик звернувся до батька з наполегливим проханням допомогти йому продовжити навчання в Парижі. У травні 1822 р. Михайло вирушив до Франції, але біля Чернігова його обікрали; друга спроба закінчилася благополучно, і у серпні він був у Парижі. Там 6 років слухав лекції Лапласа, Коші, Пуассона, Анрі Ампера. На своїх лекція Лаплас любив задавати каверзні питання, задачі, а український математик їх миттєво розв'язував. Ученого зацікавив студент і він запросив юнака в гості, після чого вони подружилися. 

Якось батько не надіслав вчасно грошей і Михайло Остроградський за борг власникові готелю потрапив до боргової в'язниці Кліші. Прямо у буцегарні Михайло написав свою найоригінальнішу роботу "Мемуар про поширення хвиль у циліндричному басейні" і з місця відсидки послав твір до Паризької Академії наук. Там уславлений академік Коші ознайомився з твором і викупив автора на волю. Згодом Михайло Остроградський очолив математичну кафедру у коледжі Генріха ІV.

27-літнім учений приїхав до Петербурга, викладав у Морському кадетському корпусі, за що одержав орден Св. Володимира; французькою мовою читав лекції у Інституті корпусу інженерів шляхів сполучення, у Головному артилерійському училищі. Курс лекцій з механіки викладав великому князеві Костянтину. Праці з математики Остроградський писав не забороненою українською, а французькою мовою (їх було близько ста). У 29 років учений, з якого не зняли поліційний нагляд, став академіком Петербурзької АН, у 33 – Американської, у 44 – Туринської, у 55 - Паризької. Усі математики планети вивчали "формулу Остроградського", "метод Остроградського".

Кремезний, високий (190 см) українець подобався дівчатам, але шукав свою єдину. Нарешті 30-літній Остроградський закохався і одразу ж, без відома батьків, одружився з Марією Василівною Купфер. Вона гарно складала вірші німецькою мовою, грала на фортепіано та співала, і він сприяв її удосконаленню у цих мистецтвах. Дружині вчений довірив господарські справи. У них було троє дітей – син Віктор та дочки Марія й Ольга, з якими на дозвіллі Михайло Васильович любив бавитись. Кожного літа родина приїздила до рідного Пашенного. Оскільки в хуторі Довгому не було річки, то він часто їздив до брата Андрія й купався у Пслі. На батьківщині Остроградський зустрічався з друзями С. Гулаком-Артемовським, художником Мокрицьким, Лисенками й Старицькими. 

Різдво Остроградський також любив зустрічати в маєтку з гостями. Згадуючи дитинство, він під вечір виходив на двір і під вікном власної вітальні рідною мовою проголошував: "Благословіть щедрувати!" і далі промовляв: "Щедрик, ведрик, дайте вареник, грудочку кашки, кільце ковбаски, ще цього мало – дайте і сало". У своєму маєтку він спілкувався українською мовою, влаштовував селянам банкети і ті з нетерпінням чекали прибуття "генерала". Взагалі його улюбленою мовою була французька або малоросійська. Михайло Васильович часто не без задоволення вживав українські слова та вирази не лише в товариських бесідах, а й на лекціях. Малоросійський акцент не полишав його все життя, за що йому дорікала тітка. Але її він утішав зразковим володінням французькою мовою, добрим знанням французької класичної літератури, міг декламувати монологи із Расина, Корнеля, Мольєра, вірші Беранже. І тільки в крайньому випадку, коли обурювався, він говорив чисто російською мовою. 

На чужині геній математики відводив душу, спілкуючись рідною мовою із Олександром Засядьком, Тарасом Шевченком. У повісті "Художник" автор пише: "Я особисто і добре знав геніального математика нашого Остроградського, з яким мені траплялося декілька разів обідати разом. Він окрім води, нічого не пив за столом. Я і запитав його одного разу: "Невже ви вина ніколи не п'єте?" – "У Харкові колись я випив два погрібці та й зав'язав", - відповів він мені простодушно". Після заслання Шевченко написав у щоденнику: "Від Н.Д. Старова поїхали ми з Семеном (Семен Степанович Гулак-Артемовський) до М.В. Остроградського. Великий математик прийняв мене з розпростертими обіймами, як земляка і як свого сім'янина, що надовго відлучався. Спасибі йому". Остроградський знав напам'ять і охоче декламував значну частину творів Т. Г.Шевченка.

Влітку 1861 р. М.В. Остроградський за звичаєм відпочивав у своєму маєтку і багато купався. З часом на спині з'явився нарив, що перейшов у відкриту рану. Після лікування йому стало краще і він почав збиратись до Петербурга, але доїхав лише до Полтави. Новорічної ночі Остроградський раптово помер у будинку Старицьких. Близькі виконали його останню волю: "Я умру у себе, так поховайте, щоб мені було видно і Пашенне, і Довгу, і Глибоке". Його поховали у родинному склепі рідного села Пашенного.

ЮНЕСКО у 2001 році внесла М.Остроградського до переліку видатних математиків світу.
   
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Як Франко молодицям писав: Уляна Кравченко
Гадаю, ви помітили зі скількома молодими, успішними й не дуже, жінками мав діалог "дух, що тіло рвав до бою" - видатний Іван Франко. На які ж теми спілкувалися активістка жіночого руху й Каменяр українського народу - читайте в матеріалі.
Читати більше