Михайло Масютко: любити свою землю ще дужче неможливо!

19 листопада 2014
Ганна Черкаська
"Так у яку ж це тюрму везуть нас тепер?" – були останні слова 83-річного українського письменника, правозахисника Михайла Масютка, який 18 листопада 1918, у с. Чаплинка на Херсонщині народився, 
18 листопада 2001 в Луцьку упокоївся. 

Побачив світ у родині вчителів. Пережив голодомор, розкуркулення родичів. У голодному 1933-му закінчив семирічку та вступив на робітфак при Херсонському педінституті. Наступного року поступив на мовно-літературний факультет Запорізького педінституту, у якому щойно було репресовано усю кафедру української філології. Михайло навчався, у вільний час підпрацьовував на будівництві мосту через річку Московку. Він мав гострий аналітичний розум і часом не стримувався у словах, за що у 1936 р. був виключений із комсомолу. Наступного року Масютко на вечірці студентів згадував про голод 1933 р., про що добродії сигналізували, куди треба, і Михайла виключили з вишу. Товариш допоміг Масюткові влаштуватися вчителем української мови й літератури в с. Краєвщина Володарсько-Волинського р-ну Житомирської обл. 

Заробив учитель копійку, вирішив напередодні дня народження справити пристойний одяг - і поїхав до Києва. Та по дорозі був заарештований за доносом, що ніби-то вів на вокзалі контрреволюційну пропаганду. Та влада зробила Масюткові інший подарунок: 17-го листопада отримав вирок: 5 р. ув'язнення і 3 р. позбавлення виборчих прав. Карався на Колимі, працював на золотих копальнях у вкрай тяжких умовах: обморозив пальці правої ноги, розбив коліно. А у великій зоні мати добилася перегляду справи. Через два роки Верховний суд СРСР скасував вирок, припинив справу за недостатністю доказів, Михайло був звільнений і реабілітований, але не мав права виїхати з Колими, тому викладав у школі німецьку мову. А мати билася, мов чайка при дорозі, за що ув'язнили на 6 р. сина Сергія, скоротили вік її чоловікові. У 1942 р. Михайла призвали в армію, перекинули на фронт.

Після війни повернувся до сім'ї, вчителював. Примудрився навіть одночасно навчатися у двох вишах: у Львівському поліграфічному та на філологічному факультеті Львівського педінституту. З поліграфічного перед захистом дипломної роботи був виключений, а диплом вчителя української мови та літератури отримав. У 1956 р. захистив диплом у Московському заочному поліграфічному інституті за фахом художній редактор друкованої продукції. 1957 переїхав до матері в Феодосію, викладав малювання, креслення, українську мову в школі та технікумі, збудував хату. Михайло Масютко знайшов собі пару на все життя. Його обраниця – подруга дружини В'ячеслава Чорновола Олени Антонів – Ганна Романишин.

Час так мчав! Михайло вийшов на вислугу, зосередився на літературній праці: писав статті, повісті, оповідання, друкувався в республіканській та обласній пресі Криму, Львівщини. Працював як художник-поліграфіст, оформляв книжки, для видавництва "Каменяр".

За часів "хрущовської відлиги", брав активну участь у самвидаві, за що потрапив під перший покіс дисидентів. Чи не єдиний з усього покосу Михайло під час слідства та суду залишався стійким і безкомпромісним, ні на кого не давав показів, не виправдовувався, не визнав за собою вини. З ним єдиним із засуджених мав розмову сам голова КГБ УРСР В.Нікітченко. Львівським закритим судом Масютко засуджений на шість років тюремного й табірного ув'язнення. У мордовському таборі суворого режиму ЖХ-385/1, с. Сосновка, незважаючи на стан здоров'я (виразка дванадцятипалої кишки, перенесена 4 р. тому складна онкооперація під серцем), Масютко працював вантажником аварійної бригади, поки не порозходилися післяопераційні шви. І звідти він написав "Заяву до Верховної Ради України", в якій поставив питання руба: "Що діється на Україні? Заворушення? Повстання? Чому в містах України так рідко чути українську мову і чому так густо чути її в таборах для політв'язнів? Чим пояснюється такий високий процент українців серед політв'язнів, який досягає до 60, а то й до всіх 70 відсотків?"

Після звільнення з ув'язнення (1971 рік) прописатися у Феодосії у власну хату не дозволили. Мусів осісти в селі Дніпряни поблизу Нової Каховки без права виїзду, під пильним наглядом агентів КГБ — і так аж до розвалу Радянського Союзу. Упродовж 30 років, які судилося прожити в Дніпрянах, Михайло Масютко написав більшість своїх літературних оповідань. За цей час інсульти атакували феноменальну пам'ять Михайла Масютка. На 83-му році життя вони з дружиною змушені були покинути рідну домівку і виїхати до Луцька. 

18 листопада на день свого народження, нескореного українця не стало. Похований у Луцьку на приміському кладовищі.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Обираємо готель для відпочинку в Єгипті: на що звернути увагу
Обираючи тур, потрібно знати деякі нюанси: тільки в цьому разі відпочинок повністю відповідатиме вашим очікуванням. Який сервіс пропонують туристам на курортах Червоного моря та на що звернути увагу, бронюючи готель, ми вам зараз розкажемо.
Читати більше
11 трендових відтінків для вашого гардеробу (весна–літо 2021)
Сьогодні мова піде про кольорові тренди весна/літо 2021. Це перший сезон, коли колекції розроблялися ізольовано, і відповіддю на умови карантину стала суміш ескапізму, комфорту і повернення до природи.
Читати більше