МИХАЛ ВЛАД. У ДЕПО

От що скажу я Вам… І чого тільки не буває серед залізяк, коліс та заелектричених верств рухомого складу населених механізмами планет!

У ДЕПО

            Майбутнім трамваям присвячується!

Надзеленчався!... Досхочу!

А, може, так – йому і треба?

Та я даремно клопочу –  

відпустку дати хлопцю.

Де би?...

Щоб він поїхав, погуляв,

на інші рейки подивився.

Мандрівником нарешті став.

А може…

Й десь там – оженився!

Та що такого в тому є?

От їде трамвай… Вже – жонатий!

Кохання згадує своє,

нівроку, щось везе до хати.

А там малята стрінуть враз,

обступлять, іграшки покажуть.

Горнуть до тата в пізній час,

а він їм – казочку розкаже.

Про те…

Як жив один трамвай,

блукав щодня по довгих рейках.

Від ратуші – аж поза край! –  

весь люд возив кудись раненько.

Аж потім!

Стрів в депо одну

маленьку, гарну вагонетку.

Побачив він у ній – Жону! –

та й закохався у кокетку.

А ви не вірили, що є   

в коня залізного кохання!

Дарма весь світ не визнає

цього нелюдського бажання.

16 червня 2018

Михал Влад