В'ячеслав Гук. М'ЯСОПЛАСТИКА FILIPPO TOMMASO MARINETTI

19 вересня 2016
В'ячеслав Гук
Натискаю одну по одній кнопки – старого ліфта,
ще вагаюся зупинити руку – мов на твоїм коліні,
напшиканий пріллю запах розгойданого повітря –
як цівка, що вихоплюється з чайника при кипінні.
Напір синхронного плавання повз поверхи, – ще не
увиразнений до решти, запроторений під одежу, –
так набуває значення місто, увільнене і священне,
за яким я крізь отвір у склі жадібно, спрагло стежу.

Вірогідно, давніш я не надав тому бодай будь-якого
значення, виловлюючи мляві свідчення з мли і виру
навідних запитань, до яких плентався надто довго
і значно виразніше (ніж спершу) в них, може, вірив.
Сили, як колись, сповнюють тіло так само стрімко,
як з відкритої рани рота вдаряє кров пружно, в моці,
і страждає від гуркотнечі махини вушна перетинка,
ніби сіра шкіра голених вилиць, зшита в твоєму оці.

Що набуває там нового вигляду, але знову натще
ще не раз у них намагається вихопитись – назовні,
звільнитись, як тіло від білизни, зопалу, але краще –
стоншитися стеблом чи ж спопеліти у гирлі штольні.
Тугі панелі жаско смердять – у випаленій пластмасі
сморід звільняє прокляте горло від коміру, і наослаб
тоді погляд шукає порятунку в звіренім мертвім часі,
але народжує – посмутнілого дня божевільний осад.

Йод збурив поранене горло. Розчин солоний затхло
шал огрубілих брів викривав, що намертво зрослися
над тонким переніссям; там – осінню жахно пахло
і до суконного капелюха прилипало пожовкле листя.
Сутінки коливалися туди-сюди, на дена очей осілі,
і чомусь крізь дрож надто сильно хотілося закурити,
і пісня, заглушена плином крові у змертвілому тілі, –
сплелась, як пагілля, з душею – і припинила жити.

Я геть не знав, за що мені тепер понад силу братись,
адже вже дуже давно з душі останні сумніви вискуб,
а сукна старого дивовижна всмоктувальна здатність –
ніби бульбашка на поверхні брижів, збавлена блиску.
Наполігся мовчати, курити, до одуру мандрувати,
плисти наверх у шахті, де панувала – довічна тиша,
минаючи поверхи, як думки, напруги і сил не варті,
де дощ напірний на склі, як опік на шкірі, – ширшав.

В’ячеслав Гук, зі збірки "Кримські елегії", 2013
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Як вибрати сережки відповідно до форми вашого обличчя
Час від часу ми розповідаємо про те, як світ і мода змінюють одне одного. Мабуть, ви самі це відчуваєте по тому, як змінюються тренди. Адже вони чутливі до культурного підґрунтя. Сьогодні ми поговоримо про прикраси, зокрема про золоті сережки. Розповімо, як правильно обрати і купити золоті кульчики, які будуть личити формі вашого лиця.
Читати більше
ЖИВОПИС ВАСИЛЯ ПОПОВИЧА: НЕЗЕМНА КРАСА КАРПАТСЬКИХ КРАЄВИДІВ, ЧАРІВНІ МІСЬКІ ПЕЙЗАЖІ, СОКОВИТІ НАТЮРМОРТИ
У його роботах немає напруги, драматизму, а є спокій і мальовнича привабливість природи; принадність для прогулянок і споглядання старовинних вулиць і будинків; розкішність зображеного в натюрмортах.
Читати більше
8 порад, як подбати про навколишнє середовище
У часи, коли в Україні війна, а у світі коїться казна-що, ми часто забуваємо про важливі речі. Сьогодні мова піде про одну з них — навколишнє середовище. Й ось дружнє нагадування, як ми можемо йому допомагати.
Читати більше