Ми живемо на різних континентах.
Не знаєм про взаємне існування.
Планета гине у гучних аплодисментах.
І звичним стало вже людей цькування.
Твоє кохання безталанно гине.
Моє загубить теж сліпа буденність.
Безпам’ятство колись воздвигне
Безумний пам’ятник, де будуть страх й вогненність.
Тяжіє пекло, мов Дамоклів меч, над нами.
Людина смертна – й смерть це наближає.
Оточена безтямно ворогами,
Ще за життя наживо помирає.
Прийди, моє кохання, я благаю.
Без тебе згине все навколо.
Ти знаєш, що тебе кохаю
У світі цім, де все казково.
Нас омине печаль космічна.
Людського щастя гріх не знати.
Моя любове ти одвічна,
Вертай вже до своєї хати.
Якби ж то знати, де притулок,
Де наша доля предковічна.
Якийсь сімнадцятий вже турок
Планету кличе знов на віче.
Анатолій ВЛАСЮК
12 березня 2017 року
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
