Ми залишаємося в тому віці, в якому нас "недолюбили"

11 червня 2015
Vitaliy DeFranko
У дорослому світі потрібно:
 
  • брати на себе відповідальність за своє життя, а іноді - за життя інших;
  • робити вибір, іноді в непростих ситуаціях;
  • ризикувати;
  • конкурувати;
  • багато працювати, щоби досягати чогось;
  • брати самому, а не чекати, що дадуть інші.


Малейчук Геннадій Іванович
 

cluber.com.ua

Я часто зустрічаюся з людьми, яким по 20, 30, 40 років, але це зовні. А там, всередині вони начебто залишилися в далекому дитинстві й досі чекають любові, яку тоді не отримали. І залишаються там до тих пір, поки самостійно не навчаться знаходити задоволення в собі.

Ми залишаємося в тому віці, в якому нас "недолюбили".

У кожному віці свої потреби, а отже турбота і любов батьків з кожним роком мають свої особливості.

В дитинстві починає формуватися довіра, тому любов для дитини полягає в чуйній турботі матері про її потреби. Якщо в цьому віці мама була ненадійною, відштовхувала дитину і т.д., то це може сформувати підозрілість і побоювання за своє благополуччя.

У дорослому житті з такими людьми важко встановити контакт, у відносинах вони часто піддають партнера випробуванням і перевіркам на довіру. У близьких стосунках можуть відчувати себе беззахисними і вразливими.

Трохи пізніше, в роки 2-3, дитина вчиться бути автономною і розвиває самоконтроль. Якщо батьки перешкоджають розвитку в цих напрямках, наприклад, нетерпляче і наполегливо роблять те, що дитина цілком може зробити сама або, навпаки, очікують дій, які дитина самостійно зробити не в змозі - формується почуття сорому. А якщо батьки постійно надмірно опікують дитину і, тим самим, залишаються глухими до її справжніх потреб, у малюка виникає сумнів у його здатності контролювати навколишній світ і володіти собою.

Вже будучи дорослими, такі люди замість того, щоби бути впевненими, думають, що інші пильно їх розглядають і ставляться до них з підозрою і несхваленням. Також у них можуть бути присутні симптоми обсесивно-компульсивного розладу або параноїдальний страх переслідування.
 

hadafdownload.com

Любов для дитини у віці 3-6 років полягає у заохоченні до самостійних дій, у підтримці ініціативи, у визнанні права на допитливість і творчість. Якщо батьки в цей період не дозволяють дитині діяти самостійно, надмірно карають у відповідь на її потреби, розвивається відчуття провини.

І тоді в дорослому житті таким "великим дітям" не вистачає цілеспрямованості та рішучості, щоб ставити перед собою реальні цілі та досягати їх. Крім того, постійне почуття провини може стати причиною пасивності, імпотенції або фригідності, а також психопатичної поведінки.

У шкільному віці у дітей формується працьовитість. Якщо в цей період сумніваються у здібностях дитини або в статусі серед однолітків, це може відбити бажання навчатися далі, а також може викликати почуття неповноцінності, яке в подальшому вб'є впевненість у своїй здатності ефективно функціонувати та існувати у світі.

Якщо діти сприймають шкільні досягнення та роботу як єдиний критерій, за яким про них судять інші, у дорослому житті вони можуть стати "робочою силою" у встановленій суспільством рольовій ієрархії.

Я пропоную простягнути руку допомоги своїй внутрішній дитині та допомогти їй вирости. Для цього знайдіть свою дитячу фотографію або просто уявіть дитину, яка живе всередині вас. Скільки їй років? Як вона виглядає? Про що думає? Хто поруч? Що її турбує?..

Поговоріть з нею...

Візьміть аркуш паперу і два олівці різного кольору: один в праву руку, інший - в ліву. Якщо ви правша, то правою рукою пишіть від імені себе-дорослого, а лівою - від вашої внутрішньої дитини. Якщо ви лівша, то навпаки.

У діалозі тільки ви і ваша внутрішня дитина. Хто з вас перший піде на контакт? З чого ви почнете ваше спілкування? Відповіді, отримані на ваші запитання, можуть бути для вас несподіваними.
 

knarch.blogspot.com

Тепер, коли ви знайшли дитину і почали з нею розмову, настав час відновити з нею саме ті необхідні їй взаємини. Спілкуйтеся з малюком всередині стільки, скільки йому захочеться. Запитаєте, чого йому не вистачає. Дайте йому те, що він просить. Назвіть його ім’я, скажіть теплі, добрі слова, висловіть йому свою любов. Порадьте йому щось.

Будьте йому таким батьком чи матір’ю, які вам потрібні були тоді.

(via)


Якщо вас зацікавила ця стаття, читайте також:
Трудно быть Богом или иллюзии взрослых о воспитании детей
Як сучасна школа вбиває таланти дітей і створює тисячі невдах
Які чинники формують особистість?
Як навчити дитину доводити розпочате до кінця: практичні поради
Самовиховання як оновлення суспільства. Корекція світоглядів
Що потрібно знати про дитячу агресивність?
Чому так погано бути хорошою мамою
Не живіть заради дітей
Виховуємо нове суспільство: корінь проблеми - радянське виховання

 

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Viktoria Vovkanets Viktoria Vovkanets 11 червня 2015
Я повністю погоджуюся з автором і психологом. Мої батьки ніколи не визнавали моїх успіхів і критикували. Зараз я не може зупинитись на шляху до успіхів - все просто, щоб отримати визнання батьків, але особисто я ніколи не задоволена результатом і завжди критикую себе, не отримавши похвали від інших, хоча й отримавши - всеодно критикую себе.
Андрій Котов: "Додому тягне завжди... Немає нічого кращого за вечірній Львів"
Львів'янин Андрій Котов — у минулому колишній курсант Суворовського училища, армієць першої бригади оперативного призначення Нацгвардії "Барс", студент Львівського державного університету безпеки життєдіяльності — поділився своїм досвідом заробітчанства в Чехії та розповів, у якій країні бачить своє майбутнє.
Читати більше