Ми розминулись у житті...

Ми розминулись у житті.
Дороги різні нам наснились.
Тепер з тобою ми не ті.
Давно в коханні заблудились.
 
Кохали випадкових ми.
А думали, що вже навіки.
Згоріли зболені мости.
Коханню не поможуть ліки.
 
Та очі знову заблищать.
Споріднену ти бачиш душу.
За нами спраглих ціла рать.
Якщо не з’їм, то хоч надкушу.
 
Упало, змучене, до ніг,
Моє нездолане кохання.
Це сивина. Я думав – сніг.
Це вже любов моя остання.
 
Вже без надії й сподівань
Згоряє в небесах бажання.
Ти не жадай чужих кохань.
Лиш бережи своє кохання.
 
Анатолій ВЛАСЮК
1 травня 2017 року


Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Пам'яті Степана Пушика
Прикарпатський університет імені В. Стефаника. Перший курс. Розгублена студентка з великими мріями. Навколо метушилося безліч людей. Почалися пари. Одним з викладачів став Степан Пушик. Суперечливий, злилася на його насмішкуваті закиди, що не знаю повстанських пісень. Але завжди розуміла велич людини, яка переді мною. Час — надмінний, смерть — крадійка. Легенди — вічні, як і пам'ять.
Читати більше