Ми час придумали у голові своїй.
Минуле тягне нас, майбутнього не бачим.
Сьогодні ж згорнуте у болісний сувій –
І ближнього ні за що не пробачим.
Практичними ми стали на льоту.
Романтика вмирає потихеньку.
Відходять почуття в сльоту,
Як чоботи у лісі мнуть опеньки.
Жорстокість на жорстокість – ось наш бич.
Не віримо в добро і справедливість.
Кохання не прийде, хоч клич – не клич.
Вже втратили на щастя ми можливість.
Анатолій ВЛАСЮК
19 лютого 2017 року
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.