Музика - це безпечний різновид висоти

Джеймз Маршалл "Джимі" Хендрікс — американський гітарист, співак і композитор, творчість якого пов'язана з такими напрямками як есід-рок, блюз-рок та джаз-рок. За версією журналу Rolling Stone, Хендрікс був визнаний найкращим гітаристом світу.

Широко визнаний як один з найсміливіших і найбільш винахідливих віртуозів в історії рок-музики, Джимі став піонером електрогітари, відкривши в ній нескінченне джерело можливостей нового звучання — зокрема це використання зворотного зв'язку, налаштованих на максимальну потужність підсилювачів, застосування ланцюгів гітарних ефектів. Іноді також грав на розстроєних гітарах, намагаючись досягти характерного, дещо "фальшивого" звучання. Навмисний фальш властивий був і його вокалу.

"Музика змушує мене почуватися наче під кайфом на сцені, і це правда. Це майже, як бути залежним від музики."

Хендрікс починав кар'єру у 1960-х роках як студійний музикант, нерідко також грав у клубах. У 1966 його почув басист Чес Чендлер (Chas Chandler) і вмовив його переїхати до Лондону для спільної роботи. З 1966 він створив тріо, що отримало назву The Jimi Hendrix Experience, з яким записав три студійні альбоми. "Are You Experienced", "Axis: Bold as Love", "Electric Ladyland".

Джимі неперевершено грав блюз. Він казав: "Блюз легко грати, але важко відчувати". Це можна почути у пісні "Hear My Train a Comin'".

Глибока і легка як пташка його пісня "Little Wing".

"Уява - це ключ до моєї лірики"

Джимі Хендрікс багато гастролював, зокрема відомі його виступи на поп-фестивалі в Монтереї у 1967 i на фестивалі у Вудстоці в 1969. Перший запам'ятався незвичною подією, коли Хендрікс тримав гітару за плечима й головою і щипав струни зубами, а під час виконання "Wild Thing" підпалив її і розбив об сцену.

"Момент, коли я спалив свою гітару, був схожий на жертвоприношення. Ви жертвуєте тим, що любите. Я люблю свою гітару".

Другий виступ запам'ятався новітньою і нестандартною інтерпретацією американського гімну — The Star Spangled Banner, цей виступ вважався найоригінальнішою акцією проти війни у В'єтнамі. У мелодію гімну впліталися звуки гелікоптерів, пострілів і вибухів. Можна сказати, що Джимі був бунтарем.

В останні роки його творчості стиль Хендрікса еволюціював у бік джазу і джаз-року. У 1969 році разом з Біллі Коксем і Бадді Мілесом він створив гурт Band of Gypsys, який дав прекрасний концерт у залі Fillmore East.

Цікавим також був його стиль одягу - хіпі - який виник у 50-60-х роках у США, як протест проти існуючої влади. Ідеологія цього стилю полягала у невимушеності, свободі, розкутості, протесті. Головні його атрибути — джинси-кльош, етнічні мотиви, стрічки, а також хендмейд в одязі.

Творчий шлях Хендрікса обірвався несподіваною смертю 18 вересня 1970 року. По смерті Хендрікс залишив чимало неопублікованих записів і його спадкоємці (батько і сестра артиста) найняли спеціального менеджера, який допоміг упорядкувати його доробки. В результаті у світ вийшли кілька посмертних альбомів з музикою Хендрікса.

Джимі Хендрікс був похований у Грінвудському Меморіальному Парку в Рентоні, штат Вашингтон, США, всупереч його бажанню бути похованим в Англії.

"Коли я помру, я просто буду продовжувати грати в записах".

Слухаючи Джимі Хендрікса, можна поринути у далеку мандрівку мелодії, відчуттів, магічних соло на гітарі...