Мурвіль. Історія однієї книжкової любові

Як мама одного школярика-читайлика і ще одної допитливої дошкільниці, я весь час знаходжуся у пошуках цікавих дитячих видань та невпинно досліджую вітчизняний книжковий ринок. З літературою для малечі все дуже весело та втішно — красивих, доступних видань українською вистачає з головою. Є багато перекладеної українською та гарно ілюстрованої класики, зокрема чарівних казок та фентезійних розповідей, які так обожнюють трохи старші вигадники та мрійники. Але змістовних, багатосторінкових текстів, доступних для сприйняття старших дошкільнят та самостійного читання шкільнят молодших, серед українських видань не так вже й багато.

Коли ми попрощалися з мумі-тролями, Нільсом та Дороті, пошук гідних аналогів виявився непростою справою. Однак, випадково на книжковій виставці я таки натрапила на чарівний скарб, крім того - зразок сучасного українського дитліту. Це була напрочуд симпатична книжка з романтичною котячою назвою "Подорож до країни Мурвіль" молодої української авторки Олександри Орлової. Чесно кажучи, мене підкупила дуже помірна ціна, як для такого видання, і муркотлива тематика. Так, ця книжка про котиків. Котиків-лицарів, провідників, музикантів, кулінарів та монархів, але не тільки. Її історія виявилася настільки багатошаровою, фантастичною, смачною, смішною та красивою, що пухнасті герої скоріше родзинка, ніж основа сюжету.
 

Уявіть собі молодого котика, ледве не кошеня, пухкенького, домашнього вгодованця, що мешкає у маленькому фантастичному містечку з мамою та дідусем — ошатними котами. Це дуже спокійне й затишне місце, де ніколи не буває зими, і де можна цілісінький день лежати у затінку куща жасмину й ласувати пундиками. Але Кексик, саме таке ім’я має котик, раптово дізнається, що на іншому боці світу є справжне королівство — країна котячої втіхи Мурвіль, і на троні там звісно сидять благородні коти. Звичайно, Кексикові конче необхідно туди потрапити, залишити зону комфорту в пошуках пригод, навіть якщо це досить лячно, і він зовсім до такого не пристосований, але як каже мудра його матуся: "Світ тісний, і він не без добрих котів", тож Кексик вирушає у дивовижну мандрівку: через поля, ставки, ліси, гори і моря, через зачаровані міста і селища прямісінько в Мурвіль.
 

Кіт Кексик - класичний герой епосу, схожий на будь-якого чемного, але відважного хлопчика (юнака, чоловіка). Дорогою він зустрічає чимало тваринок і навіть магічних істот, з їхніми історіями, прикрощами та радощами, знаходить соратника в образі іншого котика Зефіра, який, за покликанням, має бути провідником нашого героя, але насправді найкраще виконує роль веселого розрадника.
 

Перші дві частини перед читачем постають самі лише поневіряння героїв. До того ж світ, у якому вони живуть (за традицією фентезі), побудований дещо незвично. Він поділений на дванадцять поясів (насправді більше, але наступні дванадцять повторюються, і так невідомо скільки), клімат яких відповідає дванадцяти місяцям і характерним порам року. Рухаючись вбік Мурвіля, Кексик, а пізніше і Зефір, минають осінь, зиму і весну, аби потрапити в країну, де панують не тільки коти, але й вічне літо.
 

Услід за похмурими і холодними поясами, де героям доводиться боротися з негодою, голодом та морськими хвилями, йти ланцюжком квестів у несприятливих умовах, у третій частині вони нарешті дістаються весняного берега, і надалі на читача чекає стрімкий потік світла, тепла, барвів та ароматів. Тут котики опиняються в делікатних, але впізнаваних, аналогах європейських міст: Парижі, Гамбурзі, Римі, Венеції, та нарешті дістаються країни Мурвіль. Щастя зовісм поруч — протягни лапку і бери — але ні, в королівстві, точніше в одній його частині, заколот: владу захопив огидний чаклун, який ненавидить котиків. Якщо ви раптом не здогадались, то саме Кексикові доведеться рятувати Мурвіль від занепаду. Не самотужки, звичайно, але тим навіть цікавіше. Зрештою, на кону — не просто добробут омріяної країни, а щастя чарівної пухнастої принцеси Вафельки, яка, звісно ж, полонила серце Кексика.
 

Власне, Мурвільська частина твору — просто свято для естета і ласунчика: палаци, королівський етикет та антураж, безліч смаколиків, дивовижна історія про парфуми, аристократичне весілля (куди ж без нього?) і, врешті, фінальна битва зі злом, що, як і годиться, виявилося мізерним і слабким.
 

Крім основного сюжету, з його невеличкими відступами, в текст вплетені несамовито красиві легенди-вигадки про світобудову, появу дельфінів та створення королівства Мурвіль, а також ще декілька кумедних напівміфічних оповідок.

Безумовно, "Подорож до країни Мірвіль" — це фентезі, не підліткове, не доросле, а наївне, добре, яскраве дитяче фентезі. Але я б також віднесла його до своєрідного куртуазного роману — героїчного епосу, бо у ньому присутні всі атрибути цього легендарного, напівзабутого жанру: лицарство, мандри, побратимство, боротьба з певним уособленням абсолютного зла, поміч надпиродних сил, принци і принцеси, фрейліни з таємницями, та навіть котики-трубадури (які, до речі, дуже нагадують учасників гурту "Океан Ельзи"). Словом, у цій книжці стільки родзинок, з яких я не згадала і половину, що нудьгувати не доведеться.
 

Не зважаючи на чималий обсяг, книга гарно ілюстрована акварельними малюнками молодої художниці Крістіни Сьомової, що дуже тішить, бо зазвичай такий формат передбачає максимум чорно-білі картинки.
 

Авторка тексту Олександра Орлова — педагог та журналіст за спеціальністю, мешкає в США, і я не знаю, чи планує вона видавати нові книжки українською, але читачам цього ресурсу буде приємно дізнатися, що вона також дописувач UaModna.

І, може, я б навіть не бралася за цю статтю, хоча я дійсно вважаю "Подорож до країни Мурвіль" маленьким шедевром, але те, що раптово 1 січня з усіх книжок на полиці мій син обрав саме цю для повторного читання, підштовхнуло мене взяти слово. Бо маленький читач — найприскіпливіший критик, і вдруге візьметься тільке за дійсно хорошу книгу.

Якщо вас зацікавила ця стаття, читайте також:
Моґ - киця, що воскресла на Різдво
10 українських книжок про котиків