Може якось, колись… випадково
Ти розкажеш мені свої сни.
Те, що в них не буває нікого,
Не приходжу, не кличуть вони.
Я, мов вітер, шугну в піднебесся,
Звідти зірку дістав би тобі,
Хоча ангел стрілою уткнеться
Об надломлену душу в журбі.
Скільки слів, поєдинків мовчазних,
Гартувалася льодом печаль.
Може й полЕчу за обрій:
Відпусти!… хоч щезати так жаль.
Може якось, чи десь… при нагоді
Ще зустрінемося, як колись.
Перевернеться щось у природі -
Ангел схоче, щоб ми знов зійшлись.
Може якось…
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
