Його гасло "Ruthenorum me esse et libenter profiteor" – "Я русин [українець], і охоче це проголошую. Моя Вітчизна Русь, що простягається над рікою Тиром, яку називають Дністром, біля підніжжя Карпатських гір…". Оріховський усвідомлюючи себе українцем, казав — "Gente Ruthenus, natione Polonus", твори часто підписував подвійним прізвищем — Оріховський-Роксолан (Orichovius Roxolanus). або Оріховський-Рутенець (Русин).
11 листопада 1513 р. народився український філософ Станіслав Оріховський. Це сталося у родовому маєтку Оріховці, на той час Перемишлянської єпархії Руського воєводства, в сім'ї окатоличеного українського шляхтича Станіслава Оріховського (герб Окша – "Сокира"). Мати — шляхтянка Ядвіга Баранецька (герб "Сурма"), дочка православного священика. У родині була дюжина дітей: 6 хлопчиків і 6 дівчат, Станіслав – найстарший.
Початкове навчання грецькою та латиною здобув у школі нижчого ступеня в Перемишлі, де отримав "початки письма і всіляких наук, відповідних хлоп'ячим літам", відзначаючись "швидким розумом і доброю пам'яттю". У 13 років Оріховський – студент Краківського університету, потім Віденського. Згодом Станіслав відбуває до Італії, де слухає лекції в Падуанському (1532) та Болонському(1540) університетах, вдосконалює освіту в Римі та Венеції.
1541 р., після п’ятнадцятирічного перебування за кордоном, Оріховський повертається на батьківщину, оселяється у родовому маєтку. Під тиском батька, супроти власної волі приймає сан священика, але голосно декларує своє право на шлюб: "як священик піду слідом за родом своєї матері і колись теж одружуся". Мав успішну кар'єру, чому сприяв веселий і дотепний характер. 35-літнім Станіслав закохався у дочку купця Страша – Софію (Зофію Страшувну). Освідчився, у Судовій Вишні 10 квітня 1550 р. відбулися заручини, але єпископ Валент влаштував таке пекло родинам молодих, що батько мусив Софію віддати за іншого.
9 або 19 лютого 1551 року у протестантському храмі Льсціна зрікся прилюдно усіх прав священика та взяв шлюб з 16-річною Магдаленою, єдиною дочкою шляхтича Яна Хелмського. Про цей день масляної він писав: "найщасливіший день життя". І 15 років щастя були як один день. У родині з'явилося п'ятеро дітей: Анджей, Станіслав, Реміґіус, Софія, Анна.
8 квітня 1551 року судом біскупів шлюб був визнаний недійсним, Ст. Оріховський був проклятий як "єретик", покараний вигнанням, конфіскацією майна. Під час зачитування вироку в Перемиській катедрі разом із озброєними шляхтичами увійшов до храму, де з амвону промовляв на свій захист. Потім подав скаргу до міського суду, написав також до Папи Юлія ІІІ.
Обстоюючи своє право на шлюб, Станіслав пише до папи Юлія III (1551): "Ти мене засудиш, але король не приведе до виконання вирок, тому що це забороняють закони. Шляхта стала за мене на петриківському сеймі, вона й нині мене захистить. Не думай, що ти маєш справу з італійцем, твоїм підданим: я – русин".
Ця ситуація набула широкого розголосу. Але на бік Оріховського стала вся українська та польська шляхта, яка не хотіла посилення влади церковників. Зрештою, наказ облишити Оріховського у спокої віддав король Сигізмунд Август, який також зазнав проблем із одруженням – першу дружину Катерину Габсбург він відіслав до батька у Відень; його другу дружину Барбару Радзивілл не прийняли ані королева-мати, ані двір.
Оріховський мав відвагу формулювати непопулярні погляди, протистояти всьому, що суперечило поняттям справедливості. Він виступав на захист України від турецько-татарських вторгнень, симпатизував православній релігії (будучи католиком). У політичних трактатах Оріховський висловлював позитивне ставлення до козацтва, виступав на захист руської народної мови.
Права та свободи українського народу постійно відстоювались у його роботах. Ось цитата з його листа до Польського короля Августа Ягелона: "Та доки ти живеш у Краківському
замку, люд на Русі нещасливо гине. Та ще й як гине! Цього без сліз і розповісти неможливо: ніхто людей не захищає, ніхто не боронить, міста попалено, фортеці зруйновано, багатьох славних лицарів посічено або забрано до полону, немовлят порубано, літніх повбивано, дівчат зґвалтовано прилюдно, жінок збезчещено на очах у чоловіків, молодь пов'язано і забрано разом із реманентом і худобою, без чого жодна сільська праця неможлива".
П'ятнадцять років щастя були відносними: померло четверо дітей; лишився єдиний син Андрій; померла 31-річна дружина. Таке горе підкосило 55-річного Оріховського і того ж року він помер.
З цитат Станіслава Оріховського:
- Я з русинів і кажу про це охоче і з гордістю.
- Не всяка людина здатна бути при владі, а лише така, що за природою своєю прагне до правди і справедливості.
- Закон більший за короля.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
