Мотивація студента як шлях до омріяного диплому

Як себе мотивувати та подолати всі перешкоди на шляху до отримання диплому? Чому бали викладачів є умовними? Про це і не тільки читайте у бесіді ведучої «Лінії довіри» з психологом Оленою Росінською та студентом-першокурсником Михайлом Дем'яненком.

Ведуча: Як студенту самому себе мотивувати? От сказати, що «я повинен закінчити четвертий курс на червоний диплом», думаючи про це на першому курсі. Але ж дуже багато перепон, і як їх подолати?

Психолог: Треба просто намагатися зрозуміти, до якої мети ти йдеш, які труднощі у тебе на цьому шляху є. Для цього треба прагнути якогось самоусвідомлення. Але це теж пов’язано з дорослішанням. Це може бути не так просто. Наприклад, студент може вчитися перший-другий курс прекрасно, а потім зірватися, десь зникнути, десь розчаруватися, а потім знову повернутися до професії. Це теж етапи дорослішання, до яких треба ставитися з розумінням. Хоча, звичайно, викладачі не можуть дати вам психологічної підтримки, адже їхнє завдання дати вам знання. То тут треба, можливо, справді отримати фахову пораду, десь, можливо, не вимагати від себе занадто багато.

Червоного диплому прагнути з першого курсу – це звучить дуже круто, але це може призвести до нервових зривів. Краще прагнути стати фахівцем. Я теж була колись студенткою, і знову була буквально днями, то для мене завжди було вчитися задля здобуття професійності. Не оцінки, не похвали, а професійності. Мені здається, що це досить здоровий шлях.

Оцінка у якійсь мірі умовність, правда? Навіть, якою б вона об’єктивною не була, все одно вона не визначає вашого інтелектуального рівня, всього вашого потенціалу. Вона визначає рівень ваших знань у цей конкретний момент. Завтра у вас цих знань може стати більше, тобто оцінка не ставить вашу планку, а от професіоналізм – це те, чого варто прагнути. 

Ведуча: Так, дякую, дуже слушна думка. А ти, Михайле, як думаєш, як у собі створити цю мотивацію, і чи вона в тебе взагалі є, щоб добре навчатися в університеті?

Михайло: Особисто у мене ця мотивація є, але вона така дещо специфічна. А взагалі я не думаю, що можна якось створити у собі мотивацію, бо зі шкільних років я зрозумів, що якщо людина не хоче вчитися, то вона вважає для себе ці знання нецікавими або просто непотрібними. Тут ніяким примусом неможливо людину змусити щось вивчити.

Якщо людина вступила на певну спеціальність і вона розчарувалася у даний момент, ну, значить, на даний момент так воно і буде. І тут ніяка мотивація не допоможе. Просто важливо розуміти… визначитися для себе, для чого я тут, що я саме хочу отримати від цього періоду навчання, розставити якість пріоритети, що мені цікавіше, а що мені менш цікаво. Можливо, з точки зору отримання освіти такої формальної, це не дуже правильно. Але я кажу особисто про себе, і я навчаюся саме так. Сподіваюся, що це дасть якийсь результат.

Психолог:  Хочу трішки посперечатися з Михайлом, тому що він говорить, що мотивація неважлива і тут же наводить приклади, у яких йдеться про мотивацію. Ми не говоримо про мотивацію як про примус, тобто, про щось, що надходить ззовні. Мотивація передусім внутрішня, і Ви нам зараз показали, яка у вас мотивація. Те, що Вас рухає у Вашому шляху самовдосконалення, якВи бачите цей шлях. Це і створює вашу мотивацію: чомусь приділити більше уваги, чомусь менше, так?

Що формує цю мотивацію? Ваше бачення свого шляху. Тому ми й пропонуємо людині зрозуміти, чого вона хоче там у результаті. Не червоного диплому, а ким вона себе бачить. Що їй треба знати й вміти для того, щоб прийти до оцього омріяного? Такого, яке потрібно саме їй.

Але часто на першому курсі людина так ефемерно усвідомлює, як вона буде реалізовуватися у професії, то, можливо, треба більше говорити про те, як конкретизувати всі ці бажання, щоб це в результаті створило певну мотивацію.

Більше ви зможете послухати за посиланням.