Моральний вибір самогубства. Васіль Биков "У тумані"

Васіль Биков. У тумані.
 
Чи не кожна історія білоруського письменника про війну є трагічною. І навіть якщо вона закінчується смертю літературних героїв, усе ж віє чимось світлим і оптимістичним.

Сущеню звинувачують у зраді та співпраці з ворогом. Командир партизанського загону висилає двох бійців убити його. Якщо Войтік не сумнівається у справедливості смертного вироку, то Буров дає Сущені шанс довести свою невинуватість.

З’ясовується, що після аварії на залізничній колії гітлерівці вбили всіх причетних до цього. Сущеню ж відпустили, хоча він теж брав участь у підготовці цієї акції. Можна було лише здогадуватись, яким був справжній намір фашистів. У селі всі відвернулися від Сущені, вважаючи його зрадником і провокатором.

Буров відтягує час і не поспішає розстріляти Сущеню. Йому хочеться вірити, що той став жертвою хитромудрої гри німців. Але він повинен виконати наказ командира. Врешті-решт Сущеню забирають з собою. Нещасний, здається, змирився з долею і не чинить жодного спротиву.

Подальший розвиток подій призводить до того, що Буров і Войтік гинуть у бою з фашистами, а Сущеня залишається живим. До ворога він іти не хоче, але й серед партизанів йому нічого робити. Чи повірять йому, що він не зрадник? І як він доведе, що не причетний до смерті Бурова і Войтіка? Сущеня кладе поруч трупи двох партизанів, стріляє в себе і падає біля них.

Васіль Биков не йде за усталеними нормами соціалістичного реалізму, коли на війні у радянської людини буцімто був вибір: або ти зі своїми, або з ворогом. Трагедія Сущені й полягала в тому, що він не мав вибору.



У найкращих повістях Васіля Бикова про війну нема пафосу, того, що називали ідейністю. Його літературні герої послуговуються, насамперед, людською мораллю – або її відсутністю. І коли нема змоги зробити вибір, від самого початку накреслений сталінською Системою, воліють покінчити життя самогубством.

І все-таки Сущеня залишив за собою право вибору – морального. У нього були дружина, син Грішутка, велика родина. Він не хотів, щоби найменша тінь підозри за його буцімто зраду падала на них. Останнє, що він міг зробити, – це застрелитись, сподіваючись, що його труп знайдуть з тілами партизанів.

Васіль Биков не закінчує повість на оптимістичній ноті. Партизани, які йшли на завдання, оминають тіла Бурова, Войтіка і Сущені.

Звичайно, у всьому можна звинувачувати війну, обставини, невезіння. Але паростки морального вибору не гинуть у просторі й часі. Люди в інших ситуаціях роблять його, хоча про це може ніхто не дізнатися.
 
Анатолій ВЛАСЮК
23 грудня 2017 року
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Топ-10 цитат із книг, які припадуть вам до душі
Література — це те, що надихає, переносить в інші світи та, як сказав хтось із письменників, дозволяє прожити безліч життів. Читаючи, ти пізнаєш нові культури, аналізуєш життєві ситуації, співпереживаєш, вчишся. Гадаємо, у кожного затятого читця в книгах зустрічалися цитати, повз які важко було пройти. Читайте нашу десятку в статті.
Читати більше
Козацька люлька
Кожний козак мав рушницю, алебарду та шаблю, вміле володіння якими робило його безстрашним та неперевершеним воїном. Про їх походи складались пісні та легенди, ворог тремтів тільки від слова – козак. Люлька для сіроманця була на рівні з добрим конем, гострою шаблею. Звідки ж взялася ця традиція, як і коли потрапив тютюн і люлька до Вкраїни?
Читати більше