Монологи в голові невротика

"Сон розуму малює чудовиськ" Франсиско Хосе де Гойя
 

Двокімнатна хрущовка. Ніч. Чути як у сусідній кімнаті похропує мама і бабуся. Молодий чоловік тридцяти років напружено дивиться у вікно. В кімнаті напівтемрява, в кутку дзижчить вентилятор комп'ютера. У голові звучить його лебедина пісня -
 

"Я огидне чудовисько. Молодий давньогрецький бог, прикутий ланцюгами до скелі. Ім'я цим ланцюгам - тривога і страх. Птахи, що клюють мій розум і тіло - оцінки. Яке їм усім діло до мене? Я нікого не чіпаю! Нікому не заважаю жити. Відчепіться від мене. Добре, що працюю програмістом, можу нікуди не ходити і нікого не бачити. Але й тут мене примудряються дістати.
 

Я нікому не потрібен. Я нічого не вартий. Я лінива тварина. Я нічого не знаю. Я не впораюся. Я поганий батько, син, онук.
 

Стою ногами на землі, але не відчуваю грунту і коріння. Наче у мене немає права бути на Землі. Моя поява - випадковість і дурна витівка світобудови."
 

Салон краси. В кімнаті, обставленій за всіма стандартами Фень-Шуй, дівчині роблять манікюр. По обличчю видно, що процедура їй приносить масу задоволення. Але зрідка хвилі невдоволення і напруги пробігають по її обличчю. Неначе вона веде неприємну розмову з кимось.
 

"Хороша у мене манікюрниця. Так масаж рук робить, ммм... Пливеш на хвилях блаженства. Чому на роботі не визнають мою геніальність, а підсміюються з мене? Відчуваю себе блондинкою з анекдотів. Хоча по факту я і є блондинка, але на відміну від інших, натуральна. Адже в мені практично немає недоліків. Мені всього лише тридцять п'ять.
 

Ну сім'ї немає, а куди поспішати? Фігура шикарна. Займаюся йогою і духовними практиками. Гідний чоловік поки не трапився. Лише козли траплялися. По перше, їм, мужикам, тільки одне й потрібно, що в ліжко затягти, а по друге, вони або зарозумілі придурки, або недоумки.
 

Ось манікюрниця мене розуміє. Каже мені, яка у мене ніжна шкіра, тонкі красиві пальці. От тільки інші мало мною захоплюються. Чому мені кожен день не говорять про мою унікальність? Де шанувальники, квіти? Де черги чоловіків під вікном? Де принци на білих конях? Чому мене ніхто не розуміє? А коли я щось скажу, сміються. Бикота неотесана. Ось я одягнена відповідно до останніх трендів. Міс спокуса і чарівність.
 

Я хочу,щоби всі захоплювалися мною, цінували можливість спілкуватися зі мною і любили мене."
 

crispme.com

Вище ви прочитали мою фантазію. Гротескні монологи полюсів - депресивного і демонстративного. Ці діалоги, хоч і дещо перебільшені, але часто зустрічаються в оповіданнях клієнтів. Невротик - це не захворювання, а стан душі. Світ з невротиком поводиться жорсткіше, ніж з іншими. Але це фантом, адже світові до нас діла немає.

Знижено поріг, коли невротична особистість починає відчувати біль, печаль, смуток, ненависть і негативно забарвлені емоції. А коли відбуваються хороші події в житті, невротик радіє і напружується одночасно, тому що думає - це випадковість, яка скоро закінчиться, так не може бути.
 

Бути невротиком - нормально (відповідає медичному розумінню норми). Всі, хто не зарахований до невротиків, люди із серйозними розладами психіки. Є кілька здорових людей, при цьому психіатри жартують, що вони не дообстежені.

Людина оцінює себе, як особу "велику" або "нікчемну". Як не парадоксально, обидві оцінки можуть співіснувати одночасно. Зовні людина розпинається з усіх сил, зображуючи свою неповторність, унікальність, красу. А всередині відчуває фальш цього образу і власну крихкість, вразливість.
 

Подвійне "Я". Бажання, фантазії, мрії, потреби "Я" (своєї особистості) ігноруються, а зовнішньому світу пред'являється фасад, соціально бажана маска - помилкові почуття, потреби.
 

Порушення потягів - надмірне споживання їжі, шопінг, випадковий секс.
 

Інфантильність (дитячість, несерйозність) в міркуваннях, відносинах, взаєминах.
 

Часте переживання почуття тривоги, страху, "тривожного очікування чогось", фобії, можливі панічні атаки, панічний розлад.
 

Образливість, плаксивість.
 

Невизначеність цілей, пріоритетів.
 

Пріоритет "повинен", а не "хочу". Найчастіше прагне слідувати очікуванням оточуючих людей, а не своїм власним цілям.
 

Невротичні риси виникають у дорослих тому, що в дитинстві він або вона зіткнулись з непереборними труднощами (надмірні вимоги дорослих, агресія, насильство, гіперопіка і т.п.). У дитини сформувався психологічний захист - поведінкові стереотипи, фантазії про те, яку поведінку заохочують дорослі, і власні установки про свою нікчемність або велич, замкнутість-товариськості, які й формують особистість дорослого.

Невротика гойдає по цих полюсах як корабель під час шторму. А життя - це море, і хотіли б ми чи ні, але наш корабель може потрапити і в шторм, і в бурю, і в ураган.

Прекрасний жарт про це "Невротик лікується рік за роком і йому все краще і краще". Життя або смерть вилікують.
 

Будь-яка серйозна відповідь на цю тему вульгарна до неможливості. Поради про те, як жити краще, вже набридли. Коли я читаю поради інших, я питаю: А ти хто такий, дорогенький, щоби поради мені давати?
 

Я спробую, щось сказати на цю тему, обережно підбираючи слова. Те що я скажу, це не рецепт як стати здоровішими, а казка про це.
 

"Уявіть, що всередині Вас живе голос - тендітний і тонкий голос душі. Цей голос знає, чого Ви хочете. Розрізняє свої бажання і чужі. Цей голос може підтримати Вас у хвилину занепаду сил і душевної втоми. Визнає за Вами право жити в цьому світі. Він визнає за іншими право жити в цьому світі та відрізнятися від Вас. Він може бути критичний і волати до совісті. Цей голос наполегливий, він чує бажання душі й спонукає слідувати за ними.
 

Єдиний спосіб почути цей голос, це визнати його існування. Почути його. А потім приймати рішення - слідувати йому чи ні."
 

Ось казка про лікування від душевного болю, яка закладена в кожному з нас. Адже в нашому несвідомому часу не існує. "Файли пам'яті" можуть бути перезаписані і в майбутньому з'явиться можливість для нових моделей поведінки. А улюблені граблі або цеглини, якими життя б'є по голові, підуть у минуле. У Вас з'явиться шанс бути спонтанним й жити не за чужим сценарієм.

(via)