Моє море втопило всі кораблі
І розбило вщент неприступні гори,
Збудувало замки на самім дні,
Відтепер чекає твоєї покори.
Моє море гірке, як сухий полин,
Ріже шкіру, лишає болючі шрами.
Його хвилі збивають пташиний клин
І впиваються в беззахисних пазурами.
Моє море - темна, бурхлива вода.
Воно вкрало в нічного неба зорі.
Моє море - сталева велична стіна
і залізні ґрати без права на волю.
Моє море не втішить, не пригорне,
Лиш отруїть тіло і пуститься кров'ю.
Моє море - то цвинтар нещасних жертв
чи обставин, чи в'язнів своєї долі.
А на березі крУки і чорний пісок.
Ти стоїш і хочеш скоріш пірнути
з головою у прірву, на саме дно,
Та бракує сил межі перетнути.
Моє море мінливе, в мені болить.
Розлилася по венам пекуча лава.
Наді мною чайками не злетить,
Не розіллється в ріки чи океани.
І коли не стане вже більше сил,
І обвалиться небо чорнилами й сітями,
Моє море стихне, як ранений звір,
І припинить дертись зсередини кігтями.
І на березі будуть мокрі сліди,
Зорі в мушлях - квіти серед пустелі.
Моє море стихне на безліч століть
На твоїх картинах в мазках пастельних.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
