Між ватником і вишиванкою - за крок до весни

Не будемо  згадувати часи французької революції, які, власне, і породили таке поняття, як "патріотична мода", не звертатимемося до досвіду гідних британців, які під час Другої Світової війни започаткували стиль, що згодом врятував радянське жіноцтво від тотального знебарвлення у часи тотального дефіциту.  Просто уважніше придивимося, що відбувається на подіумах, аби зрозуміти, що мода сьогодні - це не примха, а декларація світогляду.

Збереження старих ремесел

Фото модельок у квітчастому саду з показу Chanel на тижнях моди у Нью Йорку облетіли перші шпальти чи не всіх світових видань різного штибу. Але мало хто втямив, що техніка декору колекції 2015 року  – це гімн саме французькій культурі, а не особиста примха Карла Лагерфельда.
 
А справа в тім, що не так давно Chanel вирішили перейнятися збереженням традиційних французьких ремесел і викупили знамениті фірми Lesage і Lemarié, які спеціалізувалися саме на вишивці та декорі. Інвестиції у минуле заради створення майбутнього.  

Тепер талановиті майстри працюють у великих приміщеннях з величезними вікнами, а не у темних закапелках Парижу. Мистецтво вишивки у сучасних і фантастично обладнаних майстернях опановують молоді французи, як хлопці, так і дівчата. Переосмислення класичних технік на рівні мистецтва високої моди призвело до створення сучасних і оригінальних колекцій, в основі яких притаманні саме французькій культурі витонченість і легкість, романтичність і невимушеність.
 
Тільки митці знають, скільки праці, досвіду і зусиль потрібно, аби стрибки балерини нагадували політ метелика, а  вишивка і декор органічно вписалися у силует, втратили самоцінність об'єктів кропіткої ручної праці, і перетворилися на деталь, без якої образ втрачає свою неперевершеність.

Їм це вдалося. Секрети люневільської вишивки не будуть втрачені, і надалі слугуватимуть просуванню у світі витонченого французького шарму.
 

Традиції - це більше, аніж етно

Бренд Burberry вже давно перетворився на засіб експорту британської культури. А що таке Британія? Хтось скаже, що це королева мати і не помилиться, бо власне тамтешня королівська родина справно працює над тим, аби бути гідним втіленням ідеї вірності традиціям. Отож, ключове слово "Традиції".
Натомість чи маємо Британське етно? Ні, сучасну моду.  

Колекція Burberry осінь 2015  – квітчаста, фактурна, і дуже зрозуміла, як для українців. Чого варті тільки ці замшеві чоботи!
 
Burberry  намагається створювати речі, які як сімейна реліквія передаватимуться з покоління у покоління. Практичний підхід, спрямований на збереження традицій і вічних цінностей, або хто там казав, що ми не такі багаті, щоби купувати дешеві речі?

Генеральний директор Burberry Крістофер Бейлі не приховує, що намагається знайти точку опори в сучасному світі, який у стрімкому русі нагадує карусель. Тому замшеві чоботи, в'язані вставки, печворк в осінній колекції 2015 року також не примха, а деталі з дуже міцним підґрунтям. Техніки виробництва подібних деталей і донині практикують майстри у східному Девонширі, недалеко від місця, де народився сам Крістофер Бейлі.

Мода - жертва пропаганди               

Проект "Сеть". 30 російських дизайнерів об'єдналися і розробили патріотичні принти для ватних курток. Слоган колекції  - "Ватник може бути стильним!". "Ватники" - ярлик, який так званий "креативний клас" придумав для людей, що живуть в Росії і за її межами, які розмовляють російською мовою, які пам'ятають і поважають історію своєї країни та її традиції, які голосують за Путіна і підтримуючих його рішення. Можна ображатися чи ні, але для Росіян в XX сторіччі ватник був більше, ніж одягом -  так стверджують автори проекту.
 
Коментувати нема чого, але шила в мішку не приховати – навіть росіяни розуміються щодо ролі моди у позиціюванні в світі. Щоправда, існує декілька але – російський ринок, який донедавна претендував на споживання майже третини світових запасів так званого лакшері, тепер претендує одягнути світ у ватники. І друге – зокрема дизайнери Burberry щиро вірять в образи, які створюють, бо кожен з клаптиків замші чи печворку відгукується у серці творців відчуттям чогось рідного і затишного. А чи може викликати ватник почуття щемливого комфорту? Це питання для тих, хто обирає для себе такий одяг.
                                                         

Нам своє робить

Україна лише набирає обертів. От, наприклад, нещодавно 20 українських дизайнерів на New York Fashion Week представили єдину колекцію дизайнерського мистецтва "НАЙУЛЮБЛЕНІША",  як втілення держави України з особливостями всіх її регіонів.

Ініціатор акції Голда Виноградська, засновниця Fashion Globus Ukraine вважає, що Україна у цей непростий час мусить зберегти намисто своїх талантів. Радше було б говорити навіть не про збереження того намиста, а про його створення. Бо? наприклад, чи багато маємо українських часописів про моду? Донедавна про українську моду говорили та й нині здебільшого говорять  російською, і цього вже достатньо, аби зрозуміти - мода без самоусвідомлення, це як надбудова без базису. Зараз ми боремося за базис.
 
А щодо моди загалом, тим хто вагається, чи варто планувати обновки будь-якого ґатунку, готуючись до весни, варто згадати слова нашої сучасниці і співвітчизниці, одеситки Світлани Мартинчик, яка пише під  псевдонімом Макс Фрай  і нині мешкає у Литві. Макс Фрай стверджує, що жити боляче. Але поруч з тим:  "Купувати обновки слід просто для рівноваги, наполегливо нагадувати собі, що майбутнє, якого немає, хоча б теоретично можливе, винаходити безглузді гарантії, брати заручників - білий светр спеціально для січня, червоний шарф будемо носити в лютому, коли всі інші втомляться нас зігрівати, а найкращі у світі черевики смарагдового кольору на тонкій підошві можна буде одягти лише в квітні, не раніше, і яким треба бути ідіотом, щоб тепер не дожити до весни".

І як казав Маестро - "Будем жить!"

А це наша українська весна -  молода акторка Ксенія Данилова у кольє від Bуzant Ruthenia.