Між молотом і ковадлом. Богдан Лепкий "Не вбивай"

Богдан Лепкий. Не вбивай.
 
Це третя книга (після двох томів "Мотрі") епопеї "Мазепа".

Мотря Кочубей робить вибір на користь Чуйкевича, який кохає її. Тим самим вона остаточно дає зрозуміти Іванові Мазепі, що той повинен зосередитися на державотворчих процесах, а не думати про особисте щастя.
Перед гетьманом стоїть непросте завдання. Він змушений на людях показувати свою відданість російському цареві, а за спинами навіть найближчого оточення веде через посередників таємні перемовини зі шведським королем Карлом. Іван Мазепа розуміє, що лише разом зі шведами українці можуть гідно захистити себе від Росії.

Кочубей та Іскра їдуть з доносом до Петра Першого. Вони звинувачують Мазепу в зрадництві. Цар не вірить у це і засуджує їх до смертної кари. Аби вберегти власне життя, Кочубей під тортурами наговорює на себе, каже, що брехав на гетьмана, бо сам хотів володіти булавою. Але це не допомагає. Присуд мають виконати за участі Івана Мазепи.

Гетьман розуміє, що Кочубей та Іскра добряче підставили його, але ж це бойові побратими, з якими він колись славно воював проти ворогів. З іншого боку, ще не все готове до союзу зі Швецією. Іван Мазепа міг би визволити Кочубея та Іскру з рук московського ката, але тоді російський цар дізнався би про його справжні наміри.

Зробити моральний вибір гетьманові допомагає Кочубей. Після тортур він нарешті зрозумів, що значитиме поневолення України Московщиною. Кочубей закликає Мазепу чимшвидше об’єднатися з Карлом, щоби протистояти Росії.

Кочубея та Іскру страчують, відтявши їм голови. Сумну звістку про загибель батька приносить Мотрі Чуйкевич. Але вона свідома того, що зробив старий Кочубей. В її очах він запроданець, як би вона не любила батька. Мотря допомагає зміцнювати валами Батурин, козацьку столицю, готова разом з іншими жінками зі зброєю в руках боронити Україну від московитів.

Після страти Кочубея та Іскри багато козацьких старшин і полковників схиляються до думки, що лише союз зі шведами може врятувати Україну. Але Іван Мазепа облаштовує справу так, ніби змушений виконувати їхню волю. Під його безпосереднім керівництвом вони пишуть листа гетьманові, в якому закликають об’єднатися з Карлом. Аж тоді він зізнається їм, що шведський король уже давно згоден на це й обіцяє Україні незалежність. Іванові Мазепі шкода втраченого часу, загублених козацьких життів, які змушений був віддати на поталу цареві, зображаючи себе його вірним союзником. Проте саме козацтво насамперед повинно було визріти до союзу зі шведським королем, аж поки гетьман пішов на цей крок. Він постійно знаходився між молотом і ковадлом, зробивши історичний вибір на користь України.

Тепер доводиться за все розплачуватись, а ще й Карл робить військову помилку. Замість об’єднати всі свої сили, він розпорошує їх, йде в Україну, що дозволяє цареві розбити частину його війська, а багатьох шведів узяти в полон. Але гетьман зробив свій вибір – і відступати нікуди.

Історична картина, відтворена широкими мазками Богданом Лепким, виграє ще й від того, що письменник ґрунтовно вивчив епоху, про яку пише. Зокрема, він використав листування Мазепи і Карла, спогади багатьох учасників тих подій. Але це не документальна розповідь, а власне художній твір, і ми повинні зважати на творчу уяву автора. Художні деталі, літературні образи, що запам’ятовуються, соковита мова, розчинена народними прислів’ями та приказками, інші ознаки роблять цей твір небуденним, значним внеском у зарубіжну та світову літератури. З жалем доводиться визнати, що й досі пожинаємо плоди радянської пропаганди, яка відносила Богдана Лепкого до "українських буржуазних націоналістів", а його "Мазепу" затаврувала як твір "брехливий і одіозний". Натомість письменник у всіх книгах епопеї послідовно зображує гетьмана Мазепу не романтиком-коханцем, як про нього писали європейські літератори, не зрадником російського царя, як це змалював Пушкін, а як державотворця, який вболівав за Україну.

Назву роману дали слова старого осліпленого козака, який звертався до московських катів зі словами "Не вбивай!". Над його головою літав білий голуб як символ миру і незнищенності. Але московити відштовхують козака і відрубують голови Кочубею та Іскрі. Бачимо образ осліпленої та обезголовленої України, яка потерпає від Московщини.

Богдан Лепкий ніби бачив наше сьогодення. Історія у своїй незворотності й підлості повторюється знову, але ми не робимо належних висновків. Епопея Богдана Лепкого "Мазепа" потребує глибокого і вдумливого читання. Упевнений, з плином часу вона займе гідне місце в українській та світовій літературах.
 
Анатолій ВЛАСЮК
29 грудня 2017 року