|
24 лютого 2014
Galyna Ugryna |
Серед очільників скорботної президії - чорної символічної труни з вишитим червоним(?) рушником, багатьма свічками, свіжими червоними трояндами - голова, заступники, члени управи УККА(відділ Іллінойс) Олесь Стрільчук, Павло Бандрівський, Марта Фаріон,Орест Бараник, Марія Коркач- Ґрошко, Віра Еліяшевська, Марія Щерб’юк, Надія Ільків. Духовенство представили отці з різних парафій: Мирон Панчук, Богдан Налисник, Ігор Кошик,Роман Артимович, Михайло Лещишин. З УГО “Помаранчева Хвиля” та ВО“Свобода” (американський відділ) були присутні лідери та активісти Юрій Сорока, Ігор Худик, Юрій Мельник, Ростислав Гриньків.
Молитвою почав траурний мітинг отець Богдан Налисник.
Паркан біля консульства увішений фотографіями загиблих, горять сотні свічок, по центру - чорний рушник з виписаними білим іменами жертв новітньої революції, квіти і...Олеся Герасименко, яка зініціювала постійну охорону цього меморіалу, щоби працівники консульства та зловмисники не могли забрати все це геть; багато днів стояла тут, ризикуючи собою, бо траплялися напади навіть на неї тут, у Чикаґо, здавалося б, так далеко від проплачених тітушок.
Уже сприймається не так екзотично картина з налаштованих відео та фотокамер з різних американських та місцевих українських телеканалів. Спікерами були ініціатори мітингу як то: Павло Бандрівський, Орест Бараник, Марта Фаріон і деякі, що долучилися. Проте чомусь складається так, що висловлюються, здебільшого, українці, народжені не на Батьківщині, яким, (охоче вірю!) болить українська справа, та не так гостро, як нам, що безперечно живуть на дві країни, не рвуть пуповини з рідним домом. Та й пора нам, людям середнього та старшого покоління, більше довіряти молодим, адже, до прикладу, це вони зробили сьогоднішню революцію! То чому по інерції керуємо тими, хто уже нам ясно каже: дякуємо! Ваше завдання тепер - допомагати, а МИ будемо провадити свої ідеї!
Добрі організатори, готуючи мітинг, могли би доручити виступи людям, які знають, що сказати, далеко більше, ніж ті, що читають з папірчика, могли би подбати про очищення території перед консульством від снігу і льоду, аби народ не ковзав, не падав, а оператори не виказували чудеса еквілібристики, шукаючи, де би триногу поставити, чи й просто свою ногу втулити!
Вибухом став заклик забанити Генерального консула, який вийшов повторити вивчене напам’ять і подане в усіх соцмережах не покаянне звернення, а чергове жування-пояснення, мовляв, я завжди був з народом і болить мене серце! А нам чомусь пам’ятається зверхнє ставлення до мітингуючих на попередніх Майданах, заповнена телефонна голосова пошта, яка змушує їхати до консульства вияснити якісь справи, гублячи дорогий робочий час, байдужість до наших письмових звернень, ігнорування закликів вийти до людей на наші мітинги...Скандування: “ГАНЬБА!”, “ГЕТЬ!” змусили консула покинути скорботний мітинг, не дивлячись на безуспішні спроби очільників УККА(відділ Іллінойс) зупинити хвилю вигуків.
Всім зібранням було висловлено глибоке співчуття родині Лесейко-Оверко, яка втратила на Майдані свого кузина. Сьогодні вони стоять поруч мовчки і плачуть.Їхні сльози кличуть по молитву і пам’ять...
Як завжди, коротко(!) та яскраво виступив отець Мирон Панчук. Логіка його мовлення - хоч і передбачувана, проте - ясна, забарвлення змісту - емоційне, на відміну від деяких істеричних, беззмістовних повторень - закликів до єдності, розуміння, коли його відсутність кидається в очі навіть зараз, під прицілом камер.У якусь хвилину виникло навіть фізичне непорозуміння, коли Ростислав Гриньків розповідав про загиблого на Майдані однокласника, про його важку напів-сирітську долю, поневіряння по світах та вдома, про останній пункт життєвого призначення і вічну пам’ять у серцях людей. Нерегламентовано довгою вийшла розповідь тільки про одного(!) загиблого: реакція організаторів на це була неочікувано емоційною. Тому і виникла шарпанина, хоча мітинг не є конференцією,отже, трапляються неконтрольовані слова та дії. Та ми повинні ставитися з повагою до всіх і не забувати: етика - поняття не декларативне.
Конструктивними були виступи члена УГО “Помаранчева Хвиля” Юрія Мельника та Ігора Худика, якому навіть аплодували за вміння налагоджувати прямий контакт з публікою, за розуміння того, про що думає кожний з нас.
Авторитет митрополита Андрея Шептицького - незаперечний. Його молитву про кращу долю України прочитав отець Ігор Кошик. Хвилина мовчання під звуки тужливої труби, вірш - звертання до матері від імени полеглого героя, який прочитала Любов Яковенко, лемківська щемка пісня "Пливе кача по Тисині", приспущені прапори - все хапало за серце...Та потужний спів Гімну України повернув до дійсності, до зібраності перед вирішенням нових завдань, які ставить життя.
За часом, а це відчували наші задубілі стопи, мітинг добігав кінця, проте я не почула, про що хотіла би сказати сама: Майдан, як інституція, повинен стояти до логічного(!) розпуску; повна люстрація представників влади всіх рівнів; у Верховну Раду повинні прийти щонайменше 50% молодих майданівців, таких як Порубій, Ярош, Парасюк; скасувати депутатську недоторканість; позбавити владу всіх пільг(читай: корита райських можливостей, заради якого і рвуться до влади!); здійснення постійного контролю за владою з боку народу.
Ще не раз буде у нас нагода, товариство, висловитися на мітингу, не будемо позбавляти себе шансу бути почутими, залишаймо совок, коли все за нас вирішували тоді і зараз, - позаду! Адже ворог не спить навіть тут, далеко від України: не зупинять нас зловмисники, що насипали по паркінґу Культурного Осередку гострих шурупів, щоби пошкодити автівки перед виїздом на мітинг в давнтавн, що плювали на наш прапор під час ходи до американських ЗМІ на вулиці Мічіган.
Нам своє робИть.
| 0 | 6063 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
