Місто, якого немає... Денис Трофімов (фотографії) і Юрій Бакай (фотографії, інсталяції)

Відкриття виставки відбудеться 14 березня 2017 року о 16.00

За адресою: Обласна універсальна наукова бібліотека імені Івана Франка,
Вул. Чорновола 22, Івано-Франківськ

Будь-яке старе місто – завше прекрасна тканина для різноманітних фотографічних вправ і насолоди для вправного ока. В будь-якій частині світу існують міста і містечка, що є прихистком для романтиків і ностальгуючих за старовиною фотографів. Особливо, якщо тлін і обдертий тиньк, чи напівзруйнований декор попередніх епох лише додає уяви і повертає нас в казковий час казок та ілюзій.

Реставратори й історики, уважно спостерігаючи за процесом старіння і зникнення, намагаються зупинити плин часу і приблизити нам епохи, що багаті як на нові відкриття, так і на прогнозоване майбутнє. Однак важко зупинити час, особливо коли мешканці та містяни, натхненні завойовницьким шалом, не бажають і не сподіваються побачити своє відображення в тонкій і насиченій тканині міста, що мало багато різних облич ще до їх сюди приходу і дотепер природнім чином все ж збереглись.

Будь-які зміни на обличчі міста не відбуваються водночас. Це процес постійного процесу розчинення, вживання і адаптації щоразу нового і плекання старого. Часи приходять нові і вимагають та й будуть щоразу настійливіше вимагати розповіді про минуле.

Наше місто пережило багато катаклізмів і руйнацій. Відбудов і реконструкцій. Появу і реалізацію абсолютно фантасмагоричних містобудівельних ідей. І щоразу людям, що перебували у ньому доводилось рахуватись з генетичною пам’яттю про всіх попередників, хто створював, плекав, наповнював місто новими смислами і новими, хай незначними, формами.

На жаль, у старому Станіславі не відбулось такого розмаху живописного, чи графічного фіксування архітектурного середовища впродовж недовгої його історії. Так як це було в оточуючих містах і містечках Галичини і особливо у Львові. Не склалось школи урбаністичних художників. Натомість бурхлива історія останніх півтори сотні років економічного розвитку надала безліч фотографічних літописів.

Впродовж історії міста з появою можливості фотографувати і запам’ятовувати історичні епізоди і фрагменти накопичувався фактаж і протокольні свідчення, які щоразу нас будуть повертати до порівнянь з первинними станами. Мешканців турбували і турбуватимуть питання спадкоємності і нашого права присутності у цьому історичному тлі.

Денис Трофімов не перший і не останній з фотографів, що був спокушений насиченою тканиною середовища старого Станіслава. Фотографуючи впродовж років елегантні архітектурні фрагменти і цілі споруди-пам’ятки зумів зберегти здатність впродовж довшого часу переповісти про невловиму елегантність, артистизм і чарівність нехай провінційного, але фатально знакового галицького містечка. Очевидно, що така довготривала лабораторна і до певної міри дослідна робота спостерігача виразилась у послідовних секвенціях на тему ентропії і згасання.

Попри всю публіцистичність і позірну репортажність теми втрати минулого і недвозначного заклику громадянина до порятунку спадщини, виразно звучить натхненний погляд художника на особливу привабливість зникаючого шарму міста.

Ця виставка є і закликом до сумління містян, і викликом всім попереднім і наступним очільникам і господарям міста. Це і показ різноманітних та різностильових архітектурних елементів, яким перенасичена Станіславська урбаністична фактура, і емоційне співпережиття втрати.

Ігор Панчишин

P. S.: Перша частина проекту Дениса Трофімова (фотографії) і Юрія Бакая (фотографії, інсталяції) відбулася у травні 2016 року на огорожі Палацу Потоцьких в Івано-Франківську за адресою вул. Шпитальна 5.

Детальніше про цю подію ось тут: www.facebook.com

Часовий проміжок між двома зображеннями в кожній парі приблизно 10 років.
 

Проект реалізовано за сприяння Ігоря Микитюка.

Окрема подяка Іванові Бондарєву, Галині Максимців, Ларисі Поліщук, Зеновію Федунківу за підготовку описового матеріалу до світлин.