Міста з присмаком: українська п'ятірка

9 жовтня 2019
Liudmyla Krychfalushii

  Назви населених пунктів із апетитними назвами можна зустріти у багатьох країнах світу. Ми ж розповімо про міста нашої величезної України, які мають не лише лакомні георгафічні назви, а й унікальні традиції, історичні надбання та фестивальні локації. Дізнавайтесь більше про Україну і смачної усім мандрівки:)


 Борщів

Фото: http://www.instagram.com/lena.berli

 Перше місце у нашій добірці почесно займає Борщів - одне з найсмачніших міст України, що на Тернопільщині. Місто має назву співзвучну до традиційної української першої страви - візитної картки кулінарної історії нашої країни у всьому світі.  За однією з легенд, у часи набігів кримських татар, предки сучасних городян втопили полоненого татарина в казані з борщем. У той же час альтернативна версія походження назви міста вказує на траву "борщівник", молоде листя і стебла якої, як приправу, вживають до багатьох страв: зелених борщів, капусняків, салатів. 
  Затишний Борщів розташований на лівому березі річки Нічлава - притоки Дністра. Перша писемна згадка про поселення відноситься до 1456 року. Упродовж декількох століть містом володіли переважно польські шляхтичі. Магдебурське право на місцеве самоврядування і власний герб Борщів отримав у 1629 році. Перекази свідчать, що у 1774 році в місті побував "український Робінгуд" - легендарний Олекса Довбуш. Разом зі своїми поплічниками - опришками він вчинив розправу над польським паном, який проявляв жорстокість до місцевого населення. На початку 17 століття у Борщеві зведено замок, який згодом перебудували в палац. У 1763 році на його території споруджено костел. Зараз від замку залишилися підвали та підземні ходи. У час національно-визвольних змагань, в 1919 році, в Борщеві розміщувався уряд Західно-Української народної республіки на чолі з Євгеном Петрушевичем.  


  Від 2016 року Борщів - центр Борщівської міської громади. Цей край береже національні традиції, поважає минуле і дбає про духовні цінності. Чи не тому сьогодні борщівська вишиванка є однією з найпопулярніших і відома далеко за кордоном. Унікальність борщівських сорочок, окрім контрасту з-поміж усіх інших, в їх техніці, неповторності й кольоровій гамі.  Борщівську автентику вишиту руками одразу впізнаєш за чорним орнаментом. Про чорне шиття навіть складено легенду. За давніми розповідями, після спустошливого набігу на тутешній край татарської орди у кількох селах загинули всі чоловіки, а дівчат і жінок забрали в полон. Ті ж, які залишилися, заприсяглися протягом кількох поколінь носити сорочки, вишиті чорними нитками - на знак скорботи за загиблими.
Куди піти:
- Щорічний фестиваль "Борщ'Їв"
- Фестиваль "В Борщівському краї цвітуть вишиванки"
Що побачити:
- Народний дім. Краєзнавчий музей 
- Костел Діви Марії Святого Скапулярію
- Церква Успіння Пресвятої Богородиці 


Вишневе

Фото: https://www.instagram.com/mariia_zinchenko
 

Молоде місто Вишневе вважається південно-західним передмістям Києва, розташоване всього за 2 кілометри від об'їзної дороги. Адміністративно відноситься до Києво-Святошинського району Київської області. Як же виникло місто? Ще наприкінці XIX століття розпочалось будівництво південно-західної залізниці, яка  мала пролягати через село Жуляни. Але напрямок дороги було змінено і на місці сучасного Вишневого з'явилась станція "Жуляни", навколо якої поступово почало формуватися поселення. У 1960 році селище, що виросло навколо станції Жуляни отримало назву Вишневе. Рішення про перейменування приймалось весняної пори, коли населений пункт буяв цвітінням вишневих дерев. Очевидно, звідси й назва. Статус міста Вишневе отримало в 1971 році. Місто духовності і добра - так сьогодні говорять про Вишневе. Цей слоган якнайкраще презентує молоде місто, що стрімко розвивається і поправу вважається найкомфортнішим для життя передмістям столиці. Про витоки назви міста нагадують офіційні символи - герб і прапор - з використанням біло-вишневої гами й зображенням квітучої вишні.
Куди піти:
- Дитячий фестиваль "Професії міста Вишневе"
- Фестиваль вуличної їжі 
Що побачити:
- Церква на честь ікони Божої Матері
- Церква "Спасіння"
- Сучасні житлові комплекси "Акварелі", "Європейське місто".
- Церква Георгія Побідоносця
- Свято-Вознесенський храмовий комплекс


Виноградів

Фото: https://www.instagram.com/oleg_oleg0vich
 

Це старовинне королівське місто розташоване у підніжжі вулканічного останця - Чорної гори, поруч з річкою Тиса, на Закарпатті. Відстань до обласного центру становить 95 км, до угорського кордону - 20 км. Цілком логічно, що майже всі, хто чує про Виноградів, асоціює його назву з виноградом. І дійсно, місто відповідає назві сповна, адже славиться багатством виноградників та різними сортами винних ягід. Саме в цій, найтеплішій місцевості Закарпаття, дозріває перший урожай винограду. Достеменно дата заснування невідома. Проте у першій згадці, датованій 1262 роком, місто згадується під назвою Севлюш, що з угорської перекладається як "виноградний". Така офіційна назва існувала до 1946 року. Сучасний герб міста має форму щита. Тут, у першому полі лазурового кольору, розміщено гроно винограду зі стеблом та двома зеленими листками, що засвідчує назву цього міста. І не лише. У центрі міста на його топонім натякають оригінальні бронзові скульптури "Винороб" і "Дівчина, що давить виноград". 
  У цьому сонячному краї проживав і дав свій перший концерт великий угорський композитор Бейла Барток. Прославив місто й видатний угорський живописць Імре Ревес. Довгий час у Виноградові мешкав український романіст Андрій Любка.
Куди піти:
- Міжнародний фестиваль сучасної пісні і танцю "Кришталеві грона"
- Міжнародний фестиваль вина "Угочанська лоза"
- Літературно-мистецький фестиваль молодих авторів "Карпатський Пегас"
Що побачити:
- Залишки замку "Канків", що збереглися на виступі Чорної гори. За переказами, у мальовничих руїнах знімали фільм "Табір іде в небо".
- Палац баронського роду Перені
- Костел Вознесіння
- Францисканський монастир


Оріхів

Фото: https://www.instagram.com/sergey_krivobok1
   

На Запоріжжі, за 63 км на південний схід від обласного центру, на лівобережжі річки Конки, розташоване цікаве місто Оріхів, офіційно засноване в 1775 році. Раніше поселення мало назву "Оріхова балка". Вперше статус міста Оріхів набув у 1801 році, а вдруге - у 1938. Про походження назви міста існує кілька версій. Одна з них говорить, що його заснували переселенці з села Оріхівка, що на Полтавщині. Інша версія назви пов'язана із заростями ліщини, земляними та водяними горіхами, яких було чимало на мілководних плесах річки Конки. Офіційні символи Оріхова також відтворюють назву міста: на гербі зображений золотий лісовий горіх зі срібним листям, а на прапорі - червоний лісовий горіх. Значну роль у розвитку місцевості зіграли меноніти (релігійно-протестантська громада) з числа німецьких переселенців. Найбільш відомою у місті була родина Янценів, знана своєю діяльністю в плані розбудови міста та благодійності. Оріхів - зелене і загадкове місто, в околицях якого є багато курганів та інших старовинних поховань. З 2017 року місто Оріхів стало центром об'єднаної громади.
Куди піти:
- Краєзнавчий фестиваль "Стежинами народної мудрості"
Що побачити:
- Свято-Покровський храм
- Глобус кохання
- Будинок Янцена
- Оріхівський краєзнавчий музей


Ізюм


  До найвищої та величної гори Кременець на Харківщині притулилося старовинне місто з найсолодшою назвою Ізюм. Третє за розміром в області місто розкинулося на березі річки Сіверський Донець. Ізюм не тільки одне з найстаріших міст Слобожанщини, це й історично значиме місце завдяки своєму природно-георгафічному положенню. Територія його відома здавна, оскільки саме тут відбувались події, які мали важливе значення для усієї місцевості. За часів Київської Русі тут проходив кордон, де зупинявся князь Ігор. Перша писемна згадка про Ізюмський шлях, той самий, яким у давнину татари здійснювали набіги на українські землі, з'являється у  1571 році, а про "городок Ізюм" - у 1639 році. Щодо походження назви міста існує кілька гіпотез. Побутує версія, що вона пов'язана із східню назвою винограду "ізюм". Підживлює її й те, що на гербі міста, затвердженому у 1782 році, стилізовано зображені три виноградні грона. Але інша версія виводить на назву річки Ізюмець та Ізюмського броду. Та скоріш за все, так стверджують дослідники, назва походить від татарського слова "гузун" - переправа. У 1681 році на правому березі Сівеського Дінця побудовано славнозвісну Ізюмську фортецю як перепону від набігів татар. Історія міста відтворюється в поєднанні із творенням сучасного, красивого й контрасного Ізюма. Нині романтичним місцем міста вважають пішохідний міст, відкритий у 2004 році. Поблизу цієї споруди знаходиться пам'ятний знак на честь перемоги Володимира Мономаха під час битви з половцями у 1111 році, яка проходила біля сучасного Ізюма. Цього року Ізюм став центром об'єднаної територіальної громади. В цьому місті народився відомий український художник Сергій Васильківський.
Куди піти:
- Літературно-музичний фестиваль "Дорога на Схід"
- День Європи
Що побачити:
- Свято-Вознесенський кафедральний собор
- Преображенський Собор
- Хрестовоздвиженська церква
- Монументальні кам'яні скульптури "Половецькі баби"
- Кириченкова криниця 

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Всесвітній конкурс дотепних фото дикої фауни визначив фіналістів 2019 року: підбірка
Місія фотоконкурсу Comedy Wildlife Photography Awards полягає в тому, щоб сприяти збереженню дикої природи за допомогою гумористичних, безтурботних образів і позитивних послань.
Читати більше