"Месопотамія". В ній ти і я

17 березня 2015
Maria Ivanus
З Інтернету: "Месопотамія" за змістовним наповненням – це дев'ять прозових історій і тридцять віршів-уточнень. Усі тексти цієї книги – про одне середовище, герої переходять з історії в історію, а потім – у вірші. Філософські відступи, фантастичні образи, вишукані метафори й специфічний гумор – тут є все, що так приваблює у творах Сергія Жадана.
 
Пам'ятаєте дитячий фільм "Джуманджі", де магічна гра оживала, як тільки відкрити дивну книжку? Так трапилось в мене з "Месопотамією". Як тільки почала читати її в нічному потязі з Івано-Франківська, герої життєвих історій Сергія Жадана оживали разом з таємничим містом, річками, забудовами, туманом і якоюсь тягучою цівкою ледь вловимої печалі за всім минучим. 

В купе до мене підсів "Юра", який представив себе під іншим іменем, але ідеально підходив під опис з книги. Розмовляв з кимось по телефону, "рішав", лаявся крізь зуби, але зі мною був ввічливий і навіть пригощав чаєм. З печивом і запашним ромом. 

Жаданівські герої не добрі й не погані. Вони - люди з вашого будинку, пасажири електрички і колишні однокласники.

"Месопотамія" - книга про місто і країну, яка існує в невизначеному часовому відрізку. Це міг би бути кінець 80-тих (але мобілки?!), середина 90-х (але розмаїття вибору в способі і місцях відпочинку?!)... то, може, все трапилось минулого спекотного літа? Не суттєво. Описані історії універсальні для цілого покоління людей з будь-якого урбан середовища України. Воно не обов'язково депресивне, але і не обнадійливе. 

Це просто життя, яке минає на ваших очах і без вашого втручання.

Я їду в автобусі міжміського сполучання, який зупиняється, здається, на кожнісінькому великому перехресті кожнісінького села і міста. Люди заходять і виходять. Всі вони з "Месопотамії". Вслухайтесь в їх розмови між собою і по телефону; роздивіться зморшки на лобі, втуплені в далечінь погляди і татуювання на пальцях рук... І ви прочитаєте продовження книги Сергія Жадана. Його герої не отримують в кінці кожного розділу якогось висновку чи відпущення. Вони продовжують жити своїм хаотичним, неправедним, але й непредбачливим життям. Вам просто випала нагода зустрітись з ними на одній із зупинок, послухати уривок їхньої історії. Але настала черга їм або вам виходити і кожен з вас без жодних співчуттів, роздумів і переживань залишає випадкове товариство і йде своєю дорогою. 

Мені особливо гармонійною здалась манера розповіді автора з такою "швидкопрохідністю" його сюжетів. Мова твору, влучні порівняння, завдяки яким так легко уявляєш собі "Алку Акулу" в образі своєї колишньої співробітниці чи викладачки музики; переплетіння імен і подій, які навіть не кортить зв'язувати в логічний ланцюг... Все це можу порівняти зі стилем Джека Керуака (на рівні власних асоціацй) або з одним моїм знайомим, який зрідка з'являвся в мене на кухні, безкінечно курив, вибачаючись за це, пив чай, заглядав то на годинник, то крізь жалюзі в темряву і говорив-говорив-говорив. Про людей, яких він зустрічав, "кидав", любив, уникав... І його історії завжди були такою густою сумішшю всіх можливих людських відносин, що дати ладу в них було не завжди легко. ("Випивши, майстер багато розповідав про життя, Маріо слухав неуважно, а почутому не надто вірив, бо коли вірити Яші, виходило так, що в світі не лишилося жінок, з якими він не спав, і чоловіків, з якими він не пив.")
 
Сергій Жадан передав всю пересічність кожного з нас. Його герої часом дивують самих себе якимись благородними (на загальному тлі) вчинками, але ніяких справжніх змін в їхніх долях не спостерігається.

А ще жінки. Чи то один збірний образ жінки, який переливався з однієї тілесної форми в іншу, залишаючи суть незмінною. Жінки "Месопотамії" в молодості вільні духом, красиві, нестримно бажаючі любити і відчувати любов до себе. З віком до цього ще додається доля розчарування і гіркоти, але вони все ще можуть бути ніжними, хоч приручити їх вже не так легко. Дівчата з сумнівним минулим не приховують своїх гріхів, бо такими їх не вважають. З чоловіками в них угода про взаємовигідні сексуальні стосунки, від яких жінка отримує насолоду і владу.

Секс в Жадана особливий. Мова ні вульгарна, ні "зализана". Переживння героїв, їх відчуття і бажання передаються читачеві якраз через свою приземленість і сприйняття фізичних стосунків, як чогось невід'ємного в буденності життя. Інколи, секс - це ті острівки радості, до яких хочеться кожного разу дожити/дочитати, щоб з полегшенням зрозуміти, що люди все ж можуть ділити пристрасть і ніжність в цих камяних джунглях. (“Іноді життя забуває про нашу присутність і починає нам подобатися”.)

"Месопотамія" - це не земля смутку і депресії, хоча б завдяки присутньому гумору її жителів. Навіть якщо ви прогавили останній потяг, загубили валізи, втратили кохану людину, переїхали в нове місто, де жодної знайомої душі... Я вас вітаю! Ви всього-навсього стали тимчасовим громадянином країни, про яку написав Жадан.
 
Все проходить. І це пройде. Залишаться тільки історії. І в кожного про вас буде своя. 

"Тому що кожна дорога - це наші радість і втома,
тому що кожна зупинка - це наші тиша й самотність,
тому що ми завжди знаємо, хто нас чекає вдома,
знаємо, що таке відданість і що таке незворотність.

Кожному з нас буде що розповісти по смерті,
хоча жоден із нас не вірить в її можливість.
Небо нам нагріває наші куртки подерті.
Я маю серце - і саме тому розумію його важливість.

Я мою голос - і саме тому вмію порозумітись,
і ця дорога насправді може бути легкою,
бо над нею завжди висить теплий місяць,
і його завжди можна торкнутись рукою.

І тому ми будуємо цю дорогу з тиші та глею,
протягуємо її, ніби нитку, лишаємо за собою,
між голосом і мовчанням, між небесами й землею,
між темрявою і світлом, між забуттям і любов'ю."
 

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Maria Ivanus Maria Ivanus 17 березня 2015
Погоджуюсь з Вами. І читати його твори краще в дорозі, щоб споріднитись з автором. Знаю напевне, що якби читала "Месопотамію" в умовах домашнього затишку або протягом 9ти годинного перельоту, то враження були б не такі "атмосферні". Жадан відтепер "мій" автор і поєднала нас любов до дороги.
sasha sasha 17 березня 2015
Твори Жадана це як одна велика дорога і подорож. Він сам зізнавався, що любить писати в дорозі. Можливо саме тому і відчуття від його творів таке "подорожнє".

"Дорога вивільняє купу часу, що цілком зрозуміло. Себто, не вивільняє, а формує його таким чином, що ти можеш займатися тими речами, на які у тебе не вистачає часу вдома. Я, скажімо, у дорозі активно працюю, щось постійно пишу. Багато речей створено саме в аеропортах, на вокзалах, в літаках, потягах – всяких таких транзитних зонах. В дорозі ти, так чи інакше, належиш собі, особливо коли подорожуєш сам. Подорож – це завжди неочікувана організація побуту, обмеження в чомусь. Натомість тобі надаються якісь додаткові бонуси, яких ти позбавлений, знаходячись в одному місці. Наприклад, ти можеш спостерігати за зміною ландшафту, або, потрапляючи в нові місця, змінювати декорації. Це завжди цікаво. Тому я люблю цей стан.

"
Фотокамера як зброя, або Інше обличчя війни
Якби не було війни, ті, хто загинув, могли б народити і виховати дітей, кохати, працювати, винайти, створити, нарешті, просто жити, бути щасливими й радувати своєю присутністю на землі рідних, близьких, друзів...
Читати більше
АПЕЛЬСИНОВИЙ МАРМЕЛАД ЗА РЕЦЕПТОМ ПАДДІНҐТОНА
​Трапляється так, що фільм дуже сильно припадає до душі. Після перегляду усю ніч сниться, як будуєш хижку на безлюдному острові, перебираєш таємничий мотлох на горищі або блукаєш Нарнією. Цього разу зі мною знову так сталось.
Читати більше