Мелодія Грози

Люблю весняні ніжні грози.
Вони вмивають мої сльози,
Сумуючи дощем.

Мелодію печалі скрипка грає,
В мінорі дивні звуки прокладає
До громіздких небес.

І моє серце візерунками вквітчає
Тужливими. Вона любов втрачає...
Крізь відстані ночей.

Мене свідомість вітром покидає,
Немов останнє полум'я згасає
Під зливою сердець.

Я вже в тобі. Я крапля. Я вода.
Між нами починається пригода
Нового таємничого життя.

Вмить стало тихо... Це гроза пішла.
Мене в обіймах вітру зачинила.
Так граціозно в темряві зника
І навіть слова за собою не лишила.

© Ольга Баландюх (Ольвія), 07.04.16