матевощук - вірші

20 березня 2018
Марина

Вештаюсь містом примхливих вулиць,
хтивих будинків, кількох дерев:
десь постою, до чогось притулюсь – 
серце моє реве.
В очі тролейбус, клейка катаракта,
тягне електрика провід,
щойно в обличчя асфальту хтось харкнув – 
злий передвісник любові.
Скільки сьогодні потрібно підстав,
змірявши кількість проміле?
На Єлисях, як тернопільський став
також малію й мілію.
Не говори про застуду і біль,
того, що сталось запізно:
скільки вже висохло штормів і хвиль
в наших під'їздах?
Скільки лишилось до поруху вій –
стільки було вже не взмозі.
В осені очі цієї твої
я збережу від корозій.

неСтих

 

2016 
© matevoshchuk 

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Розбиті за маскою: фотограф з України показала згубу від домашнього насильства
Українка Дарина Барикіна, яка зараз проживає у Флориді, намагається візуально показати суть сучасного суспільства. Теми, які проявляються через картинки, є тими, які відображають часто приховані, але руйнівні наслідки сучасного життя. Не мовчіть і не давайте себе образити.
Читати більше