МАТЕРІЯ ЛІТЕРАТУРИ

2 лютого 2018
Микола Істин
Цей рік для мене пройшов переважно в форматі публікацій.
    Березневий номер журналу «Дзвін» (№3), за 2017 рік, опублікував добірку моїх творів під назвою «Некстмодерна Україна». Ця публікація про те якою є наступна література, в моєму розумінні і баченні. На це питання відповідаю в есеях «Відчинені двері некстмодернізму», «За рамки цензури в собі», «Презентую некстмодернізм», «Весна некстмодерна» та
в повісті (з поезіями) "Повстання некстмодернізму". Хочу процитувати уривок з цієї публікації, з есе «Весна некстмодерна» :
   
   « …Некстмодерний розвиток - це не просто вірші, вони художні плани, філософські проекти, вербальні формули, що здатні трансформуватися в інші світобудови і цивілізаційні напрямки людського життя на Землі, і в наступні світи, і втілення людської душі у Всесвіті.
     Некстмодернізм є розширенням літературної мапи України, наступним пластом метафізики буття, космосом душі з новими галактиками ідей.
     Весна некстмодерна розцвітає поезією, проростає прозою, пробивається з філософського зерна в кам'янистому грунті консерватизму, новими паростками душе-космо-культури, розгалуженням свободи істини, створенням стилів життя, і менталітетів, що розширюють межі людини.
     В некстмодерних ідеях фантастичні системи цінностей, можливість матеріалізуватися в нових світобудовах, спалахувати ще незнаними зорями емоцій, крутитися планетами всеможливих матерій по орбітах неординарних гармоній співвідношень з іншими людьми, з Богом, з Всесвітом...»
    
Публікація в «Дзвоні» відбулася завдяки входженню вище згаданих творів в десятку кращих Всеукраїнського літературного конкурсу «Крилатий Лев» (на якому також здобув спеціальну відзнаку) за 2016 рік. Вже не вперше до публікацій пробиваюся через літературні конкурси. Серед таких вірші в альманасі «Сфери читання» Всеукраїнського фестивалю поезії «Ан-Т-Р-Акт»:

« І ми напишем безліч України
з світоглядних всецвіть із різнобарвів,
і будуть безміри її світів,
наступних та модерних ідеалів,
прообрази, ескізи других Всесвітів,
в всезмінах
некстмодерних
змісту
тексту…»
(з вірша «Трансформації», альманах «Сфери читання», фестивалю «Ан-Т-Р-Акт», 2017р.)

Доречно процитувати уривок з публікації в попередньому альманасі:

«Нова література має народжуватися
мов крик немовляти,
дорости, як до планет іншого життя, надписати,
перепродовжити культуру народу.
Порівняно як люди
в природи
неповторні, так твори -
неповтори.
Подібно шаблям
що поле бою ракетам залишили -
также літературу на марші
треба переозброювати надсучасними віршами…»

    В фестивалі «Мовою серця» я взяв участь заочно, в вигляді публікації в антології творів про Івано-Франківськ «Літ.Ліхтар.ІФ» яка презентувалася на фестивалі в рідному мені Івано-Франківську. Упорядники антології точно підмітили мій теперішній настрій стосовно Івано-Франківська, це – свого роду прощання, і пошук творчої реалізації в інших містах, де є більше можливостей та підтримка:

«…Проїжджаючи попри сумний пам'ятник Івана Франка, я сказав : -"Притримай коней, Юра". Ми вийшли з машини, може в останнє дивлячись на наш майдан, на ці дорогі серцю дороги, бо це було наше місто, наша некстмодерна столиця. Коли підійшли ближче до Франка, Лінка зауважила : "Якби він був живий то був би з нами". І в цих словах була висока ступінь правди, бо він був революціонером, як і ми. Я поклав до монумента ксероксний самвидав "Поезії некстмодернізму"
    - Як мило,- промовила Лінка. Вона могла б і промовчати, але завжди мусить щось сказати, бо такий вже в неї характер.
     - Їхати треба, а то ці інквізитори зараз ще й за нас візьмуться, - стривожено, озираючись по сторонах сказав Юрко…
    Ми їхали в невідомість, і не знали що на нас чекає попереду, що вже схвалені редколегіями некстмодерні публікації в Києві, що Харківська "Лава" опублікувала вірші, і в Відні вже вийшов журнал "Juramax" а в ньому "Весна некстмодерна", що нас приймуть інші міста, і підтримають нові люди... Що зроблено найголовніше  - запущено в світ ідею розширення меж літератури, а це означає що і душі, і світу...»
 
(з публікації в «Літ.Ліхтар.ІФ»)
Проте, попри все, Івано-Франківськ залишається для мене своїм містом, значущим і цікавим.
«…Осінь в Франківську
презентується в арт-кав'ярнях,
її тут знають як феноменку
перевтілену в кармах,
що асоціюється із свіжовидрукованими літературними творами,
перетвореними деревами
на слова
нових вербальних врожаїв,
і, відвідувачам, під враженнями -
хмільне слово
мов пиво,
а світи авторів -
це фантастичні аватари
як крок за межу
де тут означає - можу
все, і навіть більше…»

(Уривок з вірша «Осінь в Франківську» в «Літ.Ліхтар.ІФ», 2017 рік).

     Радує те що в Україні з'являються нові літературні журнали. Таким в 2017-тому став «Грім», засновником і редактором якого є молодий перспективний  поет Станіслав Новицький з Кропивницького. Пропоную уривки зі своєї публікації в «Громі»:
 
«…Коли зрозумієш, що пазли законів цивілізації,
це лише ситуації,
технічні ідеї,
а не філософська мозаїка ідеалу.
І комісії з моральності не сприяють досконалості
лише обмеженості.
І міра твоєї свободи
в довжину ланцюга
в руках громади,
І вільніший за тебе навіть вуличний волоцюга.
І прожити одною дниною,
та навіть воскреснути знову людиною,
це замало,
і просто по-колу.
Тоді, починаєш щось робити :
Можливо гримати римами,
як дверима.
Плювати на критику.
Сміятися з класики на смітнику.
І після безсонних ночей,
в роздумах про природу речей,
створити інший наступний зміст,
і встати на повний зріст,
відкривши в собі вдосконалювача, творця,
зі словесного сонця,
здатного світити ідеями
добра все можливими…»
 
«…Мені легше було взяти все на себе, бо я був вільним як творче явище, що не залежало від номенклатурної культури, і міг самостійно виходити за рамки насадженої загальноприйнятої ідеології, перетворювати свій світ, і переводити його в інші форми самоствердження, та перевозити наче галактики в валізі, а потому розпрямляти творчі крила, і летіти, та матеріалізуватися в новому арт-просторі, презентаціями, в публікаціях ...»

   Всеукраїнська літературно-художня газета «Гарний настрій» опублікувала добірку моїх віршів.

«…Все буде добре по усіх світах,
в всіх Всесвітах,
усім і кожному хто в них існує,
бо душа в слові нові виміри заснує,
і перетвориться в яскравих змістоформах
на життєрозквіти еволюційної реформи,
та втілиться у все-добро-єднаннях
всесвітніх мегащасть в всевідчуваннях,
в гармоніях й  красі розмайбуттів
із безлічі й безмежжя відчуттів,
і з задоволенням багатоваріантних ідеалів,
де є планет оселі, та благодать деталів,
з конструкціями миру, й новорайської любові,
і елементами веселощів у долі,
від особистих абсолютів 
як салютів -
галактик душ,
до усецілісності блага непорушень.
І навіть темряви помилок перетворяться
на чорноземи вибачень й відкуплень, і відродиться
усе що було втрачене...»

(з публікації в газеті «Гарний настрій» № 5 ).
    Публікувався в інтернет - виданнях, розміщував свої твори на літературних сайтах...
«…Некстмодернізм це не лише відкриття
галактик мого космосу душі,
і альтернативна матерія
власного світотворення...
Некстмодерна платформа -
є аеродромом для інших цивілізацій,
і їхнім світоглядним кораблям
вона блимає світосигнальними вогнями
на землі літературній.
Слугує за творче пристанище
для поетів з ще не визнаними світами.
Поява некстмодерну в країні
де найбільша мрія населення - еміграція,
являє собою наступну генерацію,
що проявляється змінами в нас самих,
в розвитку подальших світобудов,
і пошуку необмежених ідеалів існування.
В наступаючій сучасності -
Свобода взаємовідносин з державою.
І безліч шляхів до Бога.
Моделювання непересічних стилів життя 
на подіумі поступу.
Епоха білих ворон.
І точка опори 
для глобальних змін в культурі…»
 (з публікації в інтернет – журналі «Стос»)

    Також публікував свої твори в соціальних мережах .  У створеній мною в мережі Фейсбук групі «Некстмодерна поезія» публікують свої вірші світоглядно-оригінальні поети, як вже відомі, так і ті хто на  початку свого творчого шляху. Серед авторів «Некстмодерної поезії»:
Марія Микицей, Юлія Баткіліна, Марко Терен, Євгеній Юхниця, Олександр Косенко, Наталія Ярема, Христина Сирова, Віра Володіна, Наталія Політова, Станіслав Новицький, Ігор Кордис, Ксенія Єлева, Іванна Піхун, Олег Корнійчук, Іра Шостак, та інші...

    Прочитати свої вірші перед публікою мав нагоду на першому поетичному фестивалі «Коломия. Живе слово: Світовид», що відбувся весною в славнозвісній Коломиї.
    Восени став лауреатом міжнародного літературного конкурсу «Смарагдовий Дюк» імені де Рішельє, в номінації «Поезія», за вірші на українській мові.
     Підготовлений в минулому році, і має вийти вже в цьому альманах «Поетична топоніміка», де будуть мої вірші, упорядник Любов Сердунич. Так же очікується вихід в світ колективного поетичного збірника, як результат проекту «Створимо збірку поезії разом», упорядник Іванна Піхун.
    Що засмутило в минулому році, так це коли українську літературу перетворюють в другорядну. Відбувається це тоді коли посередній автор банально купує собі місце в літературі...
    Наша література, і нація, вартує більшого, - бути в авангарді світових.
    Хочеться вірити що в цьому 2018 році, і в подальшому, буде більше редакторів, видавців, та всіх тих хто сприятиме розвитку літератури.
    Моя матерія літератури це передусім твори, та їх публікація в виданнях, якими долучився до літературного процесу 2017 року.
 
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

АПЕЛЬСИНОВИЙ МАРМЕЛАД ЗА РЕЦЕПТОМ ПАДДІНҐТОНА
​Трапляється так, що фільм дуже сильно припадає до душі. Після перегляду усю ніч сниться, як будуєш хижку на безлюдному острові, перебираєш таємничий мотлох на горищі або блукаєш Нарнією. Цього разу зі мною знову так сталось.
Читати більше
УКРАЇНСТВО МІЖ ДВОМА НЕУКРАЇНСЬКИМИ РЕВОЛЮЦІЯМИ
На порозі революції 1905 р. немасовість, відсутність тривкого пов'язання з громадою на цілому етнічному терені, амбівалентність та схильність до угодовства далі залишалися відмітними рисами національно свідомого українства. "Колір часу" між тим невблаганно змінювався...
Читати більше