Маршал Франції – український гетьманич

20 листопада 2015
Ганна Черкаська
14 листопада 1759 року генерал-поручник, кавалер шведського "Великого хреста ордена Меча", французького "Хреста Святого Луї", польського ордена "Білий орел", граф Григорій Орлик помер у діючій армії. Поховали його на березі Рейну, у місці, куди він мріяв перевести Запорозьку Січ. Вдова Орлика отримала особистий лист короля: "Мадам! Я втратив найдостойнішого, найвидатнішого, найсміливішого свого генерала, гордість усієї Франції. Цілковито розуміючи безмежність Вашого горя, тим не менш, уклінно прошу втішитися наступним моїм визнанням: шляхетний граф Григор Орлі де Лазіскі помер саме так, як і належить помирати достойному нащадку такого славетного роду, дворянину древнього герба Навинів. Щиро Ваш, Луї".

Чеський рід графів герба Навина відомий від 1121 року. Дід Григорія – Степан Орлик, козак, загинув у 1673 році під Хотином. Батько – Пилип Орлик, випускник Києво-Могилянської колегії, генеральний писар і найбільший помічник гетьмана Мазепи. У 1709-му році Пилип Орлик емігрував і після смерті гетьмана Мазепи 5 квітня 1710 року Пилип Орлик обраний на гетьмана в екзилі. Він став автором однієї з перших конституцій в світі – "Вивід прав України".
 
wikipedia.org
 
Григорій Орлик народився 5 листопада 1702 року у Батурині, його мати – Анна Герцик, хрещеним батьком був Іван Мазепа, хрещеною матір’ю — дружина генерального судді Василя Кочубея. Семилітнім хлопчик потрапив на еміграцію. Освіту здобував у Швеції. Довелося українцю побути підпільником – то він перський купець, то слуга, то він Бартель, то Мот, то лікар Франк. Був на військовій службі у Швеції, потім у Саксонії, Польщі. З 28 років служив у французькій армії, потрапив на дипломатичну службу короля Людовіка ХV. За свої блискучі здобутки одержав звання генерал-поручника, маршала Франції.

У 1742 році гетьман Пилип Орлик помер і Григорій очолив українську еміграцію.

У 1744 році граф Орлик на чолі кінного полку брав участь у поході проти цісаря, за що одержав хрест кавалера Святого Луї і щорічну пенсію у 800 ліврів.

Коли Григорію виповнилося 45 років, у пишному Версалі, при наявності короля і двора він узяв шлюб із своячницею короля Луїзою-Оленою Лє Брюн де Дентевіль.
 
З цього часу українець проводив усе дозвілля вдома, упорядковуючи батьківські архіви, почав писати "Історію України". Поряд у Комерсі проживав король Польщі Станіслав Лєщинський, якого у свій час врятував Григорій Орлик від смерті. Лєщинський вів бучне, розпусне життя, часто в гості запрошував родину Орликів. Григорій і Олена з’являлися на балах, але були там екзотикою, бо жили сімейним сяйвом і не мали любаків і любасток. Часто на балу бував Вольтер зі своєю чудернацькою коханкою мадам де Шательє.

Вольтер і Орлик мали симпатію один до одного, українець подарував письменнику "Замітки про Україну й козаків, про яких Європа мало що знає", написані гетьманом Пилипом Орликом. Матеріали заміток лягли в основу книги Вольтера "Історії Карла ХІІ", розкішний авторський примірник якої, оправлений у червону шкіру із гербом Орликів, був презентований гетьманичу.

Маршал Орлик був багатою людиною, він на власний кошт купив обладунки для драгунського полку, у якому служили два онуки Пилипа Орлика та багато січовиків.

Під час Семилітньої війни у 1757 році генерал Орлик поселився у Франкфурті у будинку на вулиці "Перекоп оленів", цісарського радника Йоахіма Гаспара Ґете – батька великого поета. Вольфганг Ґете був тоді хлопчиком, він уважно спостерігав і навіть доглядав за пораненим генералом; значно пізніше створив чарівне оповідання про подвиг хрещеника Мазепи Григорія Орлика. Григорій Орлик приніс перемогу Франції, але був важко поранений, що й стало причиною його смерті 14 листопада у Дієвій армії. Сина України поховали під Мінденом на Рейні під чужими прапорами: білими з ліліями. Доля не привела козака на батьківщину.
 
Дітей Григорій Орлик у шлюбі не мав. Олена пережила чоловіка на 16 років, не знімала жалобного одягу. За це 12 грудня 1775 року австрійська імператриця Марія Терезія надіслала їй орден Всхіднього Хреста — нагороду вірним вдовам. Нащадки зберегли замок Дентевіль і архів так, що навіть каміння говорить про синів України. Ілько Борщак – родич Орлика по лінії матері, дружини гетьмана Пилипа Орлика Ганни Герцик, доньки українського козацького полковника, єврейського походження, – історик, письменник продовжив справу родини. Саме Ілько Борщак є автором легенди, що відомий аеропорт Орлі названо на честь графа Орлика. У середині ХХ ст. виникла легенда про те, що міжнародний аеропорт "Орлі" збудовано на землях, які колись належали Г.Орлику, і що від його імені походить назва аеропорту.
 
Насправді назва Orly від латинського Aureliacum, "вілла Аврелія" вперше згадується ще в 829 році н.е. Орлі́ (фр. Orly) — місто та муніципалітет у Франції, у регіоні Іль-де-Франс, департамент Валь-де-Марн. Населення — 21 395 осіб (2010). Муніципалітет розташований на відстані близько 13 км на південь від Парижа, 8 км на південний захід від Кретея.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Він не приніс жертви на вівтар любові, але данину дружбі віддав сторицею
Так сталося, що першим словом, колись прочитаним моїм п'ятирічним сином на книжковому корінці, було слово "Бу-а-ло". Слово було зовсім новим, і він запитав: "А хто це?" І дійсно, хто він - сучасник ХVII століття - Нікола Буало?
Читати більше
Вендіго: втілення жаху по-американськи
Чому дивна істота, яка не має аналогів у інших культурах, досі не втрачає популярності? Про Вендіго пишуть моторошні книги та знімають фільми, багато містичних серіалів не обходяться без епізоду про це чудовисько. То що ж про нього відомо?
Читати більше