Марія Романець: "Молодь їде за кордон у пошуках кращого життя"

Дізнатись на власному досвіді, яке воно - життя заробітчанина - та як живеться нашим працелюбам за кордоном, вирішила Марія Романець з Іршавщини (Закарпаття). Дівчина одна з тих, хто поїхав у пошуках роботи за межі нашої країни. Наскільки вдалою виявилася її заробітчанська мандрівка, які труднощі довелося долати і чим вразила її інша країна - читайте далі.

Мета
Перебування за кордоном відкрило нову сторінку в житті закарпатки. У свої вісімнадцять Машка (саме так до неї звертаються знайомі, - авт.) подалася на заробіки, а з популярних у цьому напрямку країн обрала Чехію. Чому саме? Дівчина розповідає: 

— Просто захотілось побувати за кордоном, щоб побачити світ і підзаробити грошей. Сьогодні молодь хоче жити пристойно, їде за кордон у пошуках кращого життя. Я ж вирушила до Чехії, бо тут живуть і працюють мої близькі родичі, які вже мають певне коло знайомств. Рішення прийняла миттєво. Взагалі, я людина-спалах: ввечері щось собі надумаю, а вранці зібрала валізи і помчала. Люблю пригоди, молодість грає..."

Перші враження, адаптація
Перші відчуття від головного міста Чехії дівчина пам'ятає добре, бо вони позитивні, як і вона сама:

— Цe були гарні моменти! Прага файна, вона мені сподобалась, зачарував дух великого європейського міста. Тут познайомилася з багатьма людьми, в основному добрими. Це наші заробітчани із Закарпаття, Стрия, Тернополя та місцеві пражани".

З приїздом до столиці Чеської Республіки закарпатка знайшла тимчасову працю - "фушку" в приватному будинку, а з часом влаштувалась на роботу - миття вагонів. Однак надовго там не затрималась: 
- Працювала майже тиждень. Те, що це не моє - зрозуміла одразу. То були напружені дні: денні й нічні зміни, в основному під відкритим небом. Холодно, дощ чи ні - ти повинен працювати при швидкому ритмі. Хоча були і свої плюси: ми могли годинку-дві відпочити, успішно влилася в тамтешній колектив. Але це не моє...

Праця і заробіток
Наступним місцем роботи дівчини стали апартаменти в центрі Праги. Тут вона трудилась щодня, без вихідних, по 9 годин. Згодом знайшла ще й додатковий підзаробіток: щовечора, у будні дні, прибирала магазин. До усіх згаданих робіт знайшла ще й третю. З п'ятниці по неділю прибирала в нічному клубі. Як працювалось в такому ритмі та звідки вистачало сил все поєднувати - щиро зізнається:
- Три місяці перебування за кордоном, а саме стільки я там пробула, - порівняно невеликий термін. Тому хотілось заробити побільше. Був фінансовий стимул, тож сили знаходились. Якщо чесно, основна робота не виснажувала. Доїздити було недалеко, та й із колективом пощастило. За годину праці мала 90 крон (приблизно 116 грн - прим. ред.). Із зароблених - на оплату квартири щомісяця йшло 3500 крон. Крім цього, були витрати на харчі, проїзні квитки. Не відмовляла собі в шопінгу, у результаті чого прикупила гарні речі за суттєвими знижками. 

Труднощі
 Якихось серйозних, на щастя, не було. Але до складнощів дівчина була готова. Бо попри свій юний вік, вона, як кажуть, навчена життям. Міркує і намагається жити так, як, часом, живе не кожен дорослий. Завжди впевнена, що знайде вихід із будь-якої, навіть непростої, ситуації:
- Який би результат не був, сприймати треба все так, як є. Жити треба сьогодні й бути готовим до будь-яких змін. Якщо вони настали - значить так має бути. Я ніколи не боюсь чогось нового. Коли з'являються негаразди, - думаю оптимістично: складнощі, проблеми — це тимчасові труднощі. Рано чи пізно все налагодиться, тільки потрібно діяти. У жодному разі не опускати руки. 
Найбільше в чужій країні заробітчанка сумувала за рідними:
- Моє перебування в Чехії припало якраз на Різдво. Було гарно, але ці дні стали для мене найважчим випробуванням. Не через роботу, зовсім ні. Сильно хотілось додому. Для мене, як і для багатьох українців, Різдво - суто сімейне свято. І тому природно, що сумувала я за своїми рідними, сімейними традиціями, за колядою.

Поради
До тих, хто приїздить в Прагу на заробітки, у нашої співрозмовниці чіткий месидж: 
- За будь-яких обставин бути в ціні — поважати себе та свою працю. На відміну від багатьох заробітчан, які нерідко тримаються "руками і ногами" за важку, при мізерній оплаті, роботу (знаю таких особисто), я залишаю нудне та погане позаду і йду вперед. Коли ж помічаю зону комфорту, - зупиняюсь. І всім так раджу!

Обкладинка — pinterest.com.

Дорога додому
Повернення додому було найбільшим щастям:
- Знаю напевно, для багатьох наших заробітчан - це найприємніша мить. Особливо, коли приїздиш із кругленькою сумою зароблених "зелених". У моєму випадку було саме так. А вдома... Вдома є вдома! Одразу відчула величезну купу змішаних емоцій: від радісних до сумних. Спочатку було побачення з рідними, а після - відвідини цвинтару, де поховані мої бабуся і дідусь. Далі — зустріч з друзями, навчання, весілля сестри... Чи маю намір знову приїхати до Праги? Так. Щоб заробити гроші на поїздку до Парижу і "вуаля" - ще одна мрія здійснена.