МАГІЯ РИТУАЛЬНИХ ДЗВІНОЧКІВ В ОБРЯДОВОСТІ ПРЕДКІВ

31 грудня 2015
Редакція

У зв'язку зі своєю охоронною захисною функцією, дзвіночок використовується в переломні моменти життя людей: під час ритуалів "переходу" (у весільній і похоронній обрядовості), під час хвороби (як прикордонного стану між життям і смертю) та в періоди свят народного календаря, що вважаються перехідними (Різдво, Масляна, Великдень і т.д.).


Під "дзвіночком" у цій статті, безумовно, мається на увазі не великий дзвін, а ручний ритуальний дзвоник. Особливо великою силою наділялися різдвяні і великодні дзвоники.

Різдвяний ритуальний дзвіночок – освячує і очищає простір. Його звучання прирівнюється до Божого гласу, він перемагає хаос і встановлює космічний порядок. Простір, де його чутно - це духовний, впорядкований світ, котрий знаходиться під захистом Бога і навпаки - простір без звучання дзвона - невпорядкований, хаотичний. 

Витягнута вгору конічна форма дзвіночка відображає чоловічий, солярний принцип, при цьому дзвін уособлює небесне склепіння. З іншого боку, його форма подібна до чаші, символізм якої пов’язаний з жіночим, пасивним началом. Завдяки своєму положенню між Небом і Землею, дзвін виконує функцію сполучної ланки, виступаючи як провідник волі Небес, з’єднуючи Людину з Богом. 

В гуцулів, ватажок колядників – "береза", обов’язково носив із собою ритуальний дзвіночок. Ним сповіщали господаря про прихід колядників і питали: "Чи ти спиш, господарю, та чи позволиш колядувати?" Уже в хаті старший з колядників дзвіночком дає сигнал про початок колядування, потім до нього приєднуються всі інші з дзвониками, і після цього починалось колядування. Також, дзвоники підвязувались до барток і гуцули виконували обрядовий танець. Бартки розсікають повітря, а дзвіночки під час танцю дзвенять в такт. Все це творить магічну дію, в якій головну участь посідає ритуальний дзвін. 

Дзвіночки - це і обов'язковий елемент прикраси зооморфних ряджених у різдвяно-колядницьких містеріях. Під час обряду водіння кози, слов'яни вішали їй на шию дзвоник: 

Для козуні в бубни, бубни,
Для сірої в скрипки грають
Ще й у дзвони дзвонять.

Іноді дзвіночок підв'язувався і до рядженого ведмедя, хоча це траплялось рідко. Доприкладу, в Моравії ряджені ходили по селу збирати різдвяні дари, найчастіше з "ведмедем", якого зображав молодий хлопець, обкручений соломою, з довгим солом'яним хвостом і з дзвіночком прив'язаним за пояс, який спадав між ніг. Він танцював з селянськими доньками "на льон і коноплі", а де не потанцює - вірили, там не вродить. Солому з "ведмедя" навмисно обривали і підкладали в гніздо гусям, аби вони добре плодилися. В даному випадку дзвіночок, підвішений між ногами рядженого - сенс всього ритуалу, спрямований на забезпечення родючості і "приплоду" хазяйства. Що цікаво, часто й жінок, які не могли завагітніти освячували подібними ритуальними дзвіночками, так як вважали, що їх бриніння є зерном творення. 

Якщо в родині були діти, котрі довго не розмовляли або хворіли чимось, колядники давали їм напитися зимної води з ритуального дзвоника. Цей зв'язок дзвіночка з голосом відображений в деяких піснях сербських "лазариць" [Ћoрћевић 1958, с. 243, Лесковацкое Поморавье]. 

Цікаво, що в народних віруваннях дублікатом дзвону у боротьбі з різними демонічними силами нерідко виступає півень. 

Є чимало етнографічних джерел про використання ритуальних дзвіночків у якості оберега від бурі, граду та інших стихійних лих. У Краківському повіті обходили будинки з дзвіночками, коли чули грім, тоді "хмара сама втече". На Гуцульщині дзвоники часто чіпляють на шию худобі замість калатала, щоби вони не губились на полонинах і оберігались від диких звірів: "Як дилеко чути сего дзвiнка, аби так звiрка за дилеко ни сьмiла приступити до меï худоби". В буковинських селах, коли помирала дитина дзвонили тричі на день малим дзвоником. 

Маленькі металеві дзвіночки нерідко знаходять у скіфських похованнях України, зокрема в Олександропольському кургані (Дніпропетровщина), у Чортомлицькому кургані під Нікополем тощо. На думку вчених, подібні музичні інструменти використовувались як магічні амулети-апотропеї для захисту людей і їх житла від "злих духів", при освяченні пожертви, у поховальних ритуалах, шаманських дійствах тощо.

У різних традиціях світу дзвонам і дзвіночкам приписували магічну роль. Наприклад, в Індії звук дзвона (на санскр. "гханта") вважають відлунням певних одвічних вібрацій, звуком ОМ, що йде від Брахми. Найчастіше дзвіночок відливали з бронзи — металу, що з давніх-давен уособлює символ небесного творця Сварога, який скував Всесвіт і є прообразом духовної чистоти. 

Є чисто чорні дзвіночки з нанесеними на них золотою фарбою символами й мантрами, а є - золотаві або сталевого відтінку. Дзвіночки, зазвичай, були прикрашені візерунковим карбуванням, у кожного була ручка з зображенням божества-покровителя. Виготовлялись такі дзвони спеціальними майстрами у кузні, які володіли таємними знаннями. В одному з індійських релігійних текстів говориться, що помираючий чує дзвін, який поступово стихає і зникає в момент смерті. В ряді йоґічних практик, коли медитують над "містичними звуками", також чутно дзвін. У Тибеті дзвіночки, розвішані по стінах буддійських пагод, виконують одну й ту саму роль: оберігають священні місця від впливу негативу. В шаманських ритуалах здавна дзвіночки застосовувались для того, щоб прикликати духів-помічників і відігнати демонів. 

Отож, ритуальний дзвіночок - це справжнє архаїчне явище, яке сьогодні ще збереглось в українській культурі, пробуджує і оздоровлює своїм звуком, нагадує людині про безперервну предківську Традицію

Хай його священний дзвін і сьогодні лунає по всій Україні та сповіщає небайдужим про початок Різдва!

© Віталій Креслав, (https://www.facebook.com/vitaliykreslav) - етнолог, краєзнавець, засновник т-ва "Спадщина Предків" 

// Використані джерела//

Франко І. Людові вірування на Підгір´ю // Етнографічний збірник.- 1898.- Т.У;
Паньків М. Мамко моя, зозуленько моя. /Похоронно-поминальні звичаї і обряди на Покутті/ //Берегиня, 2002.
Кожолянко Г.К. Етнографія Буковини.- Чернівці, 2001;
Хай М. Дзвони, дзвіночки народні // Українська музична енциклопедія.– С. 608.
Пухначев Ю.В. Загадки звучащего металла.- М., 1974;
Жолтовский П.Н. Колокола в Украине //Колокола. История и современность.-М., 1985;
Беговић 1986 — Н. Беговић. Живот Срба Граничара. Београд, 1986.
Ћoрћевић 1958 — Д.М. Ћoрћевић. Живот и обичаjи народни у Лесковачкоj Морави. Београд, 1958 (СЕЗб, 1958. кн. 70).
Kulda 1875 — B.M.Kulda. Moravske narodni pohadky, povesti, obyceje a povery. Praha, 1875, sv.II: Narodni povery a obyceje v okoli Roznovskem na Morave.

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Як вибрати сережки відповідно до форми вашого обличчя
Час від часу ми розповідаємо про те, як світ і мода змінюють одне одного. Мабуть, ви самі це відчуваєте по тому, як змінюються тренди. Адже вони чутливі до культурного підґрунтя. Сьогодні ми поговоримо про прикраси, зокрема про золоті сережки. Розповімо, як правильно обрати і купити золоті кульчики, які будуть личити формі вашого лиця.
Читати більше
ЖИВОПИС ВАСИЛЯ ПОПОВИЧА: НЕЗЕМНА КРАСА КАРПАТСЬКИХ КРАЄВИДІВ, ЧАРІВНІ МІСЬКІ ПЕЙЗАЖІ, СОКОВИТІ НАТЮРМОРТИ
У його роботах немає напруги, драматизму, а є спокій і мальовнича привабливість природи; принадність для прогулянок і споглядання старовинних вулиць і будинків; розкішність зображеного в натюрмортах.
Читати більше
8 порад, як подбати про навколишнє середовище
У часи, коли в Україні війна, а у світі коїться казна-що, ми часто забуваємо про важливі речі. Сьогодні мова піде про одну з них — навколишнє середовище. Й ось дружнє нагадування, як ми можемо йому допомагати.
Читати більше