ЛЮТНЕВІ НАРОДНІ СВЯТА

Колодар лютнéвих українських народних свят

У пребагатому народному колодарі – чимало й лютневих свят: майже щодня. Це свідчить про тісний зв’язок наших пращурів із природою. Адже рідні свята – це поєднання животворчої енергії, гармонії й пульсації Всесвіту з душею рідної Нації, її світоглядом і звичаями. Тому народний прогноз погоди зазвичай справджується, позаяк вивірений віками і народним досвідом. 

Отже, колодар лютнéвих народних свят, про які ми, українці, мало що й знаємо...

1 лютого – Громовúця, бо саме 1 лютого у природі була можлива гроза.

2 лютого – Громнúця. Стрíтення Зими з Весною (за природним, правильним, українським національним, світоглядом). Із цього дня вже можна починати вивчати пісні-веснянки, писати писанки. У давні часи в цей день запалювали смолоскипи (згодом християнство замінило цей обряд «громичною свічкою»). Спостерігаємо за погодою, бо яке Стрітення, така й весна! Цього дня, за народним віруванням, Богиня Зима зустрічається з Богинею Весною. Весну уявляли у вигляді юнки, веселої й сонячної вродливиці, прикрашеної квітами і зелом, а Зиму – в образі злої старої жінки у сніжному хутрі, від якої віє морозом. Дві суперниці змагаються, хто кого здолає. З того, як міняється погода цього дня, визначали, яким буде літо й урожай. Вважали: аби перемогла Весна, треба звертатися до Сонця і співати веснянки-замовляння на тепло.

Як правило, це перший зимовий день, коли сонце світить надзвичайно яскраво. Західні слов’яни зберегли звичай закликати цього дня Богиню Стрічу в гості, частувати її доброю стравою. Тоді, вірили, вона розщедриться і подарує господарям щастя. Суперниця Стрічі – Нестріча, себто зла доля (недоля). Існує народне повір’я, що Нестрічу треба відгонити й посилати її ворогам. 

4 лютого – Напівзúмника. Цей день був оплотом заметілі, хуги й морозу. «Се не диво, що Ломоніс (31 січня) морозив ніс, а ти зачекай лютневих морозів». 

6 лютого вважали переломом зими, Півзúмницею. За нею передбачали погоду на весну: який цей день, такою буде й весна.

8 лютого – Напівхлíбниці. Перелом зими. Який цей день, така й весна.

10 лютого – Вітродýй. Люди боялись вітру 10 лютого, бо він передвіщав сире, холодне літо. Казали: «Не до доброго літа нинішній вітер».

* 5 – 11 лютого – Вéлесовий тиждень, який дехто називав ще Чортовим, бо «черти і різи» «Велесової Книги» були своєрідним тайнописом, за яким Велесові онуки уміли ворожити і «чертити», себто писати. Із плином часу, не без впливу московинської мови, назва змінилася через подібність у вимові: «черти» – «чорти». Збережімо правильну, рідну назву: Велесовий (за іменням Бога Велеса).

​* 11 лютого – Велике свято Вéлеса (Вéлес, Сивий Яр). Бога багатства, достатку, щастя й добробуту, покровителя мистецтв вшановували щирою молитвою: «Молимо Велеса, Отця нашого, хай потягне в небі коня Сварожого і хай прийде до нас сурі вішати, золоті Кола вертячи! Бо це Сонце наше як святе для домівок наших, і перед ним блідне лик вогнищ домашніх!» (ВК). Випікали житній хліб, ним годували домашню худібку, варили пиво, освячували хліви. Чужовіри рідного нам Велеса замінили на чужого Власа.

12 лютого не пряли, «щоб весь рік не було наривів». 12 лютого жінки виносили на мороз нитки, пряжу, льон, вовну, щоб мати добре прядиво для ткання, в’язання й шиття.

*12 – 18 лютого – Колодíй (Мáсниця), Колóдка, Колодкú, Сирна неділя. А Нíжкові загóвини – це церковна назва... Праукраїнське три- або й 14-денне свято на честь весняного пробудження Природи, коли Коло (Сонце) починає діяти. Парубки вибирають наречених. В обряді – магія веселощів і родючости: неодруженим парубкам жінки прив’язують колодку (символ продовження роду). Обрядові страви цього тижня – переважно молочно-масляні (млинці, вареники, пироги із сиром і сметаною). На цьому тижні не шиють і не прядуть, а славлять Сонце (Колодія, Коло Свароже), закликають весну.

Колодій (Мáсниця) – зустріч весни і проводи зими (у московин – Масляна). Це час, коли в основному потелилися корови, м’ясниці закінчувались, тож основною їжею стало молоко, сир, масло. Тому й витворилися різні назви цієї пори: Мáсниця, Си́рна неділя, Ба́бське свято, Зага́льниця, Сúрна Седмúця, Вéлесів (Влáсів) тиждень… До них, давніх народних, церква додала й свої назви: Пýщення, Сиропýст, Зáпусти, Сиропýсний тиждень. А головний обряд свята – Колодíй.

Колодія відзначають усі слов’янські народи, бо там, де вони живуть, у давнину жили українці, які й передали їм свої (наші) звичаї. Святкували Мáсницю протягом тижня, иноді й двох.

У дохристиянські часи Масницю святкували на весняне рівнодення, це завідчують і знайдені давні колодарі. Проте з нашестям християнства у Русь частування млинцями перенесли на більш ранній термін, поступившись одвічним місцем Великóдневі.

У мóлоді – початок нового циклу залицянь, пошуку пари з метою продовження роду.

«Масниця», «Масницí» – місцеві варіанти, а загальна – КОЛОдíй, бо ж КОЛО (Сонце) – вже активне, уже ДІЄ, росте, піднімається все вище! 

16 лютого. Розпочинали лáгодження: готували інструмент до весняного посіву. Казали: «На лагодження дід встає вдосвіта – лагодить збрую літню і бороду столітню».

17 лютого починалися звірúні (вóвчі) весілля́. Цей день вважали одним із найхолодніших у лютому, адже стоять сильні морози і йде сніг.  

18 лютого здавна прийнято згадувати предків.

20 лютого – зимові Дідú. Вшанування предків у п’ятницю, яку називали Дíдовою або Поминáльною. Споживають коливо, пиріжки із цибулею.

21 лютого – весняний Стрибóг. Цього дня звертаються до Бога вітрів, які віють до весни, і прогнозують погоду на весну й літо. 

23 лютого – свято Вéлеса: д.-укр. Бога достатку, опікуна худоби. Обрітéнська неділя. Свято робочої худоби. Святять воду і кроплять нею тварин, бо Бог Велес – опікун худоби. «Прийшов Велас: «Невже скоро весна  у нас?». Прийшов Велас – із печі злазь.

24 лютого – Лелéчини. Свято тотемного птаха українців. У ці дні  птахи починають політ із ирію. Початок пташиних свят. Птахів вважають священними, бо вони народжуються двічі: «перший раз – гладке (яйце), а другий раз – пухке (пташеня)». За повір’ям, саме лелека (назва птаха – від наймення Богині відродження природи, кохання, шлюбу: Лелі) приносить нам дітей. Свято триває 2 тижні. До цього дня морози були не такі сильні, як останні. Та цього дня часто бували й відлиги, бо вже «лив Велас олії на дороги».

25 лютого називали днем Рúбним, бо «якщо цього дня настає відлига – влітку добре ловитиметься риба». Впродовж трьох днів виставляли на ранковий мороз зерно, яке призначалося для посіву: вважали, що проморожене насіння дає кращий урожай.

27 лютого до повитух ішли з гостинцями жінки, у яких ті приймали пологи.

28 лютого. Вірили, що 28 лютого зима з весною бореться: кому йти вперед, а кому назад вертатися.

29 лютого здавна вважали днем нещасливим. Цього дня не працювали, намагались не виходити з дому, особливо до сходу сонця.

Сучасні ДЕРЖАВНІ свята

15 – День ушанування учасників бойових дій на території инших держав. (Зачасту там їх вважали окупантами).

21 – Міжнародний день рідної мови.

22 – Міжнародний день підтримки жертв злочинів.

25 – народúни Лесі Українки. Прийшла у світ Яви Велика Поетка, Провісниця, Будителька Української Нації, Просвітниця, українська поетична Мавка Лариса Петрівна Косáч.

(Зібрала Любов Сердунич)

Більше – у моїй збірці «ТАЄМНИЦІ ДВОХСОТ МІСЯЦІВ» (Любов СЕРДУНИЧ, ТАЄМНИЦІ ДВОХСОТ МІСЯЦІВ (Есе-колодар). – Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2021. – 160 с.: іл.).