ЛЮДИНА, ЯКА МАЄ СОВІСТЬ
Жорж Сіменон. Свідки
Ми вже звикли до того, що коли є Жорж Сіменон, то має бути й комісар Мегре. Але в цьому романі обійшлося без знаменитого Нишпорки.
Слухається справа про вбивство жінки легкої поведінки, якій поїзд відтяв голову. Всі впевнені в тому, що злочин скоїв її чоловік.
Проте в ході судового засідання головуючий, а вслід за ним і присяжні засідателі все більше переконуються, що до вбивства могли бути причетні й інші люди, які користувалися сексуальними послугами цієї жінки. Декілька з них виступають свідками у цій справі. Чи справедливо засуджувати до смертної кари людину, якщо виникають сумніви у скоєнні ним цього злочину?
На детективному тлі ми спостерігаємо за драмою в сім’ї судді. Його дружина вже декілька років лежить у ліжку. Що за дивна хвороба в неї, про яку він навіть не здогадується?
Суддя – живий чоловік. Йому подобаються одні жінки, але дружині він зраджує з іншими. І, якщо щось з нею станеться, суддя готовий піти до тієї, з якою в нього склалися стабільні інтимні стосунки – по п’ятницях, хоча він думає, що в інші дні тижня в неї бувають й інші чоловіки.
“Людина, яка має совість” – так по-іншому можна було би назвати цей роман Жоржа Сіменона. Мова про суддю. Він переводить процес у зовсім іншу площину, ніж сподівалися прокурор і навіть адвокат. Можливо, цьому виною стала висока температура, бо суддя захворів саме під час засідань. Він марить, і йому вважається, що судять його. Ніби він причетний до смерті дружини. Докази нанизуються – і всі не на його користь. Невже йому винесуть смертний вирок?
Суддя прокидається. Хвороба ще остаточно не покидає його, але почався процес одужання. Суддя розуміє, що це був лише сон. Він ставить себе на місце людини, яку може незаконно засудити.
Жорж Сіменон так і не дає нам прямої відповіді, хто ж насправді вбив жінку. Кожний читач має право на власну версію.
Анатолій ВЛАСЮК
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
