"Потреба в людині… Сильне відчуття потреби у людині іншої якості".
Дивлячись у вікно на перехожих, ця думка не покидала мене. Куди вони ідуть? Навіщо? Що за цими пошуками і швидкими темпами?
Поверхневість? Стереотипи? Імідж і образ? Часом, мабуть, таки якась суть. Але в чому ця суть?
Думалося, що суть у відповідальності. У здатності почати її зі свого життя, прийнявши рішення, не звинувачуючи нікого, розуміючи ціну і наслідки. Коли менше означає більше або зрештою приносить оце "більше".
Суть у мужності іти своїм шляхом. Адже стільки всього нам нав'язують - хтось, щось, навіщось… Надто багато пояснень, а так мало розуміння причини… Так от - оцей стан, коли ти раптом перетворюєшся на спостерігача з боку, чуючи усі коментарі, але вміло їх фільтруєш, для того, щоб врятувати себе… Цей стан, він цінний потрібний, важлива умова формування запиту на себе і розуміння себе.
Суть у пошуку нових рішень та альтернатив до проблем. У здатності виховувати в собі дисципліну мислення, дисципліну думки! Коли мозок налаштований саме на пошук рішення, а не на безперервний аналіз причин. Збагнути! Як потреба, необхідність і величезний внутрішній ріст, який спочатку очевидний лише тоді, але критично важливий для близьких, спільноти, країни, для світу! І рано чи пізно світ його оцінить. Просто ця оцінка – не те, чого по-справжньому треба прагнути. Це лише наслідок. А ми про суть…
…тому суть у можливості поставити собі найвищу планку і йти до неї – послідовно, відповідально, малими кроками. Власне, хтось вже казав, що цивілізація полягає у здатності довго підтримувати щось одне, вірити глибоко і сильно… Цивілізація як можливість іти смиренно своїм шляхом, розуміючи масштаб світового процесу та роль людини у ньому… Мізерну, минущу – але важливу!
Тоді легше, тоді менше питань. Але більше дії та продуктивності. Тоді життя як воно є, а не "чому" і "навіщо".
Суть у праці – у тій, яку Сковорода називав "сродною". І вся складність лише у тому, щоб її знайти – знайти в собі. Чи то – відчути. Але пройшовши шквал питань, пошуку і сумніву, вона таки пробивається на поверхню безапеляційним рішенням відбутися!..
Вкотре все стає простіше. Вкотре цілісність загострюється, вкотре…
…а ще суть у повазі – до Людини. При цьому має бути чітке розуміння меж між повагою і обманом, який часто закрадається у нас, щоб руйнувати крихти надбаної істини…
… зрештою суть у
становленні Людини-Творця, яка може усе перелічене поєднати в собі і віддати світу. Працею, словом, поглядом, думкою, любов'ю…
***
Дивлячись у вікно, я вкотре думала про Людину-Творця… Може, саме правдивих творців нам так сьогодні не вистачає?
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
