Жоржі Амаду. Капітани піску
Найбільш слабким місцем цього роману є його заключні сцени, коли колишні безпритульники стають комуністами і з головою поринають у революційну боротьбу. Штучність цього переходу очевидна, і письменник, здається, навіть не збирається розкрити психологічну складову в душах "капітанів піску". Мабуть, без комуністичної ідеї та революційності роман би тільки виграв, але Жоржі Амаду віддав данину соціалістичному реалізму.
А загалом це романтична розповідь про малолітніх жебраків і злочинців, у яких не було дитинства. Вони росли без батьків, а деякі пішли з сімей, щоб насолодитися вільним життям. Крадіжки, ночівлі в пакгаузах, бійки, втечі від поліцейських, ранні любовні пригоди на піску з випадковими дівчатками і досвідченими жінками – ось і вся їхня романтика.
Дорослі, які належать до так званого благополучного суспільства, не розуміють подібного стилю життя. Куди вже їм заглянути в душі "капітанів піску", щоби зрозуміти цих хлопчиків, які хочуть і материнської ласки, і батьківської твердої руки. Ці діти набагато чистіші, ніж ті, хто засуджує їх.
Вони різні – "капітани піску". Але їх об’єднує любов до свободи, заради якої вони готові віддати своє життя – і віддають. Потрапляючи до лап поліцейських чи в дитячий притулок, який зі своїм карцером радше нагадує в’язницю, "капітани піску" роблять усе можливе й неможливе, аби знову потрапити на волю.
Симпатії Жоржі Амаду, звісно, на їхньому боці, але він не ідеалізує малолітніх злочинців. Є серед них жорстокі убивці, і письменник відверто про це пише, намагаючись показати внутрішній світ кожного персонажу, а головне, чому той прийшов до такого фатального у своєму житті кінця.
Доля "капітанів піску" теж складається по-різному. Один із них став знаменитим на всю Бразилію художником, інший завдяки спекуляціям досяг неабияких вершин у бізнесі. Але у всіх залишилося в душі усвідомлення бойового братства "капітанів піску". Це не лише окрема каста людей, а й особливий стан душі, пронизаний соленим морським вітром, відчайдушною відвагою й одвічним прагненням до волі.
Червоною ниткою крізь увесь роман проходить "любовна тема". "Капітанам піску" притаманні глибокі почуття, які вони здатні пронести крізь роки.
Не дивлячись на сувору прозу життя, "капітанам піску" властиве поетичне начало. Мова не про вірші, а про вміння бачити прекрасне навколо. Життя добряче пошматувало їм душі, але ці хлопчаки не загрубіли, людяне залишилось у них.
Письменникові вдалося зліпити єдине ціле із какофонії голосів. Ніхто не загубився на просторах роману, в ньому нема випадкових персонажів. Зовнішність і мова кожного героя виписані індивідуально, так що не сплутаєш одного з іншим.
Жоржі Амаду продовжує й фольклорну тему, яку вів у попередніх своїх романах, але тут вона відступила на задній план, а на передньому бачимо суворі реалії життя. Проте й фольклорне начало виступає реальним тлом для хлопчаків. "Капітани піску" цим живуть, а їхнє сьогодення невіддільне від легенд і міфів.
Анатолій ВЛАСЮК
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
