Якщо чесно, то мені здається, що усе своє підсвідоме життя я завжди хотіла потрапити у Лондон. Ну, ви ж знаєте цю історію, вчиш 10 років фразу - "Лондон із зе кепітал оф Ґрейт Брітан" - і десь воно та й відкладається. А ще тобі Гаррі Поттер до всього! А ще майже усі улюблені виконавці! А потім приїздиш сюди, і все як з Плахотника: і Біґ Бен, і Вестмінстер Еббі, і Трафалґа Сквер і Пікаділлі Сіркус і список продовжується далеко і довго :)
Можливо, то лише мені так, але ні в одному іншому місті я не відчувала тієї потужної енергетики. Мене надзвичайно захоплювала думка, що я прогулююся вулицями, на котрих жили і творили усі ті видатні музиканти, письменники, вчені, правителі... Скільки людських доль змінило це місто, а скільки згубило!?
Краса Лондону неймовірна: старовина вдало переплетена із сучасністю - я весь час ходила із задертою догори головою і розглядала усе й усіх. Знову і знову, це неймовірне місто, у якому через кожні кілька кроків наступна пам'ятка архітектури, або ж неймовірної краси конструкція, чи навіть звичайнісінький-незвичайний жилий будинок. Звичайно, як і в кожному місті-мільйоннику, є свої недоліки, але у мене в голові виринають тільки чарівні картини Лондону, як не крути.
У мене був дуже короткий роман з цим містом, але з тих, що на все життя і весь час хочеться туди повертатися... За ті кілька днів я зробила просто мільйон фото і взнала цілу купу цікавих фактів про Лондон (дякую тобі Ку <3). Тож маю честь поділитися:)
Про перше враження
Ну, те, що я закохалася у це місто з першої нічної поїздки з аеропорту, це факт. Лівосторонній рух, ідеальна дорога, маленькі будиночки з маленькими крамничками, і таке відчуття, що ти у якомусь кліпі чи кінофільмі. Далі компактні неймовірні райончики, у яких чарівно поскладені будиночки з кольоровими дверима і квітковими садками.
Про англійське житло
Дуже компактне, затишне і розумне. У житлових райончиках часто дуже прекрасно, просто всюди квіти, чисто і гарно. Будиночки невеликі ззовні, але просторі всередині. Часто є підвальні зручні кімнати, хоча і не надто великі. А ще цікаво, що у них традиційно поширені окремі крани для гарячої та холодної води у старих будинках. Це не надто зручно, бо все одно доведеться купувати змішувач :)
Але, повернімося до компактних приміщень: у них і квартири такі, і ресторанчики. Через таку компактність за столик часто можуть когось підсадити, і це зовсім нормально там. Англійці дуже комфортно почуваються у натовпі. У пабах буває неймовірна кількість людей, і при цьому туди все одно вмудряються заходити нові відвідувачі.
Власне, про паби
У нас ти заходиш у паб, чекаєш поки офіціант піднесе тобі меню, вибираєш їжу, потім щось собі дозамовляєш і так ніби воно й має відбуватися. В англійських пабах часто не так. Потік людей настільки великий, що часто офіціанти навіть не протирають столи. Тобто приходиш і прилипаєш до столу у буквальному сенсі :) Замовляти потрібно на барі теж, бо офіціант до тебе не дійде, ну і розплачуватися теж одразу. Так, звісно, не всюди, але трапляється часто.
І ще одне, дуже важливе - паби і ресторани часто працюють лише до 22-23 години вечора, рідко коли до 12. Якщо ви хочете поїсти вночі, то вам або у центр їхати, або шукати якусь доставку їжі. Бо продуктові магазини теж максимум до 21-22 години. От вам і Лондон, от вам і місто-гігант (сміюся до себе, бо згадую як ми тяжко добували їжу вночі :) )
Давайте про їжу
Традиційні "фіш енд чіпс" є у кожному пристойному закладі, ще картопля з сосисками, ну і бургери. Щодо сезонних овочів, то майже увесь рік це зелений горошок і варена морква. До речі, якщо брати їжу ʼз собоюʼ, часто вона буде коштувати трохи дешевше, адже ви не займаєте місце у тісних кафешках :)
Щодо пива, тут на свій смак кожному своє, але пиво Ґіннес з сиропом просто кардинально відрізняється від нашого розливного Ґіннеса - у нього така смачнезна піна, що навіть нелюбителям темного ʼзаходитьʼ.
До речі, про культуру післяробочої пінти пива
Мене дуже вразила культура "пиття на стояче" коло пабів. Наприклад, візьмемо центр міста, звичайні будні, четверта година дня і якийсь місцевий паб: після закінчення робочого дня охайні англійці у ділових костюмах беруть по пінті пива, шикуються коло пабів і проводять час, спілкуючись з колегами чи друзями просто на вулиці. У кого пиво, у кого інші напої - склянки кладуть просто на землю, а інколи навіть забувають заносити назад у паб. До вечора натовп збільшується і виникає враження, ніби довкола тих пабів рояться мільйони людей. І це все повторюється щодня, а в п'ятнуцю навіть починаючи з обіду.
Про транспорт
Традиційне англійське таксі просто легендарно дороге, але його можна зупинити абсолютно всюди. До речі, робота в таксі є дуже престижною у Лондоні, бо далеко не всі можуть скласти іспит, на якому треба продемонструвати знання всіх вулиці і навіть найменших провулків, і це без карт та всіляких навігаторів.
У Лондоні добре розвинений метрополітен, який доходить до всіх куточків міста. Вартість проїзду залежить від того, з якої в яку ʼзонуʼ міста ви їдете, тобто центр найдорожчий, а далі уже ціна спадає. Також, по всьому місту можна знайти станції з велосипедами, які можна брати на прокат з допомогою кредитки. А ще дуже зручно пересуватися на самокаті, рекомендую :) З ним просто можна і в метро, і в поїзд, і в автобус... Так, так, саме той великий, червоний і двоповерховий!
Ті автобуси - то щось неймовірне! Якщо пощастить сісти з самого переду на другому поверсі, то відчуття наче ти на атракціоні: по-перше, страшно, бо вулички часто вузькі і я просто не розуміла, як можна так ювелірно у них поміщатися таким гігантом, ще й без аварій на дорозі; а по-друге, панорама там відкривається чудесна, все видно і ти наче кожен раз на екскурсії :)
Про людей
Людей у місті незліченно: як туристів, так і своїх місцевих жителів :) За 2 хвилини перебування на якійсь центральній вулиці можна почути мільйон різних мов. Якщо говорити про англійців, то вони дуже стримані, але водночас надзвичайно милі та гостинні. А ще дуже багато вибачаються. Ну просто за все: навіть якщо ви станете їм на ногу - вони вибачаться, якщо ж ви не вибачитеся у відповідь - це буде грубо з вашого боку. Тому інколи можна так 2-3 хвилини вибачатися одне з одним :) А ще англійці милі, бо у вагонах поїздів чи метро пасажири залишають прочитані газети, щоб наступні теж могли їх почитати. Т - турбота!
Ну і про погоду
Ну так, Лондон знаходиться на туманному альбіоні, тож тумани тут бувають у відповідну пору рокую Але щодо дощів - дуже все перебільшено. Місцева середньорічна кількість опадів становить 584 мм, що менше, ніж у Римі. Просто тут дощ може йти кожного дня по трішечки, а от у тій же Італії не йти, не йти, а потім затриматися на тиждень-другий. Тому, Лондонські вічні дощі - міф. І тепер цей міф розвіяно! Тадададам :)
