літнім днем у ліні...

літо...у тіні +30...на сонці усі +35-40...а може й вище градусів спеки за Цельсієм...після вранішньої прогулянки сховався у тінь, ліг у саду під вишнею... - краса! тут затишно, але не так вже й прохолодно, як очікувалося...та, все одно - гарно!...тут усе кудись хаотично і суєтно поспішає всіляка комашня, пурхають барвисті метелики і лелійнокрилі бабки, дзижчать і гудуть оси, бджоли, джмелі...наді мною павук сковзає, бігає по свому плетиву, легіт гойдає його разом із гілкою і листям на ній...шепочуть трави, кивають привітно квіти... - і я привітався із ними привітно, лежачи під густокронною вишнею...цьогоріч вишневий врожай буде славний... - он, як рясніє...ох, і наїмося ж вишень!...якщо птахи раніше не склюють...птахи...ластівки наче маленькі стрілки у сині небес пишуть розповідь про свої мандри й стрімко летять униз, на льоту ловлять комах...наче підказують мені, що не можна постійно кружляти зі своїми думками у небесах - необхідно...потрібно (хоча б час від часу) повертатися до земного...але мені лінь... - мені ліньки! і цікавості не маю до своїх сьогоденних справ...та й і... - не існує ніяких моїх справ...самий лише біль, розчарування і розпач...то ж... - байдужість обволікає мене, я заплющую очі і засинаю...прокинувся від стрибка непосидющого коника, який стрибком (наче щиглем) всівся мені на носа...я уставився на нього (звів очі на переніссі),  він на мене... -...ледар ти!... - раптом єхидно мовив до мене і зістрибнув з мого носа, зник у трав"яній гущавині...я навіть не встиг щось йому відповісти!...згадав, що в поліетиленовій сумці на мене чекають дві пляшечки пива (купив на шляху до хати) і з прикрістю зауважив, що пляшки ці потеплішали і пиво вже не таке вже й доречне у цю спеку...все одно, відкоркував одну і з задоволенням зробив кілька ковтків... - на диво гарно пішло!... - зрадів я...а десь у віддалені залунали відлуння канонади...яка нагадала мені, де я і що знаходжуся на окупованій москалями українській землі, яка є моєю вітчизною і її краде в мене - можна сказати, що вже вкрав! - тваринне, скотоподібне кремлівське створіння, яке сховалося за спинами дітей і немічних... - і звідти погрожує моїй Батьківщині, УКРАЇНІ...ця тварюка з єхидним посміхом роздає паспорти (до речі, за гроші) тутешнім "баранам" і "вівцям"...і зрадникам роздає зброю, аби вони вбивали своїх єдиновірців...звичайно, під пильним наглядом кремлівських засланців, що пліч-о-пліч стоять із цими обдуреними - ні! не людьми... - а зомбо-мешканцями степу...москвофілові прихвосні висувають до маріонеткової влади так званої "республіки"(???????...) пропозицію щодо заборони української мови - їх не влаштовує навіть те, що мову тут вивчають лише і тільки факультативно - і то, за бажанням...а ще пропонують крадіям ці так звані "республіканські" землі - загарбані, українські! -  приєднати до московії...тварі!!!...але, зважаючи на те, що зараз відбувається в Україні з приходом "зеленої" влади, пропозиції зрадників виглядають не такими вже й химерними...але відмахуюся від цих дурних думок і недобрих передчуттів... - я замилувався красою метелика, його хитромудрим небаченої краси візерунком на широких крилах... - я аж завмер у захваті в очікувані його злету з квітки...чекати довелося не довго - він спурхнув так, що мені відчулося коливання повітря з помаху його могутніх чаруючих крил...та полетів цей метелик якось так не впевнено, здалося, що він - ось-ось, вже! - впаде знерухомлений, обважнілий під незримим тягарем... - та чи п"яний він?...чи що таке ото із ним?... - подумалось мені...і усміхнувся...бо, скорш за все, то я троха захмелів - допиваю другу пляшку пива...хихи...от тобі і "хихи"... - вечоріє вже.........