ПРЕЗЕНТУЮ СВОЇ НОВИНИ З ЛІТЕРАТУРНОГО ЖИТТЯ!

В наступних публікаціях на  веб-порталі «Буквоїд», інтернет-платформі «UA Модна», в інтернет-альманасі «Порт-фоліо» (№284), в газеті «Гарний настрій», №1 (112), вводжу в ужиток нове слово «Поетичноцентричність». Презентую поетичноцентричність в якості акцентовано-віршованого шляху розвитку, та поетизації світу, де роль і значення літератури не обмежується загальновідомими характеристиками, а безмежно більша... Поетичноцентричність –  поетизація центричності, при якій центричність набуває якостей поетичності з її художньою і філософською складовою.

Некстмодернізм, який проявляється наступними світоглядами і світобудовами, у віршах, прозі, есеях, їх публікаціях в періодиці і книгах, на цей раз в іншій ролі, адже література, потенційно, має бути також сценічною: п’єсу «Некстмодерний народ», написану мною ще кілька років тому та опубліковану на драматургічних сайтах,  яка, з часом, не втрачає свого значення, а набуває, цієї весни опублікував на своєму веб-сайті літературний журнал «Україна» (Ukraina Literary Journal).

«Літературний Чернігів», (2021, №1) розширює коло моїх читачів друком новели «Вербальний космос», яка переносить літературну творчість у сферу космічну, в галактики вербального космосу душі…

До цьогорічних видавничих артефактів зараховую і вихід в світ на початку року останнього номера журналу «Німчич» (№33), під редакцією Віктора Максимчука, з публікацією моєї добірки віршів під назвою «Поміж часопросторами», в якій привідкриваються наступні значення і можливості творчого слова в душевному і всесвітньому плані…

Французький літературний журнал «La page blanche» (n° 55, mai 2021),  публікує переклади моїх віршів «Еволюція літератури», та «Вірші не просто колонії символів…».

Некстмодернізм, поетичноцентричність, вербальний космос, є носіями сенсів і змістів які світоглядно та ментально відрізняються від відомих напрямів і течій, та виходять за їхні межі, тому, означення цього виходу або розширення меж, є необхідністю, подібно як назви нових континентів чи галактик…

Звичайно, моє підґрунтя – в українській та світовій літературі, з неї виходить мій творчий шлях, і його самоідентифікація, що є життєвою потребою…

На мою думку, більш значущий і повноцінний розквіт літературної доби людства ще попереду, а зараз він тільки набирає ходи, навіть попри те що книга, а разом з нею і література переживають не найкращі часи. Маю на увазі не літературу як додаток до політики, не слово як розвагу чи гру, а літературу душевного росту людини. У творчому слові, його філософськості і художності вбачаю розвиток людської душі, і орієнтири втілення, в ньому винайдення ідей ідеалів майбутніх світів… Людська еволюція не може бути навічно обмеженою духовними пірамідами, творчість може і має сприяти  еволюції, та виводити людину до нових і більших життєвих галактик, в доброгармоніях або толерантності з релігіями та світоглядним розмаїттям. Я прагну щоби людська особистість з допомогою слова росла на Землі і у Всесвіті…

В моїх творах наступність літератури як літературної цивілізації, це не лише уявний світ, а той  що базується на Землі, та інший всесвіт, який потенційно, з часом, зможе бути реалістичнішим за земну і космічну тимчасовість, несучи цінності, проекти, та варіанти майбутнього в словоносіях душі…

Весна 2021