Лікарі без кордонів проти хвороби без кордонів: який рахунок?

Якби Вам треба було ранжувати проблеми, які існують в нашій медицині, яка б з них посіла перше місце?
З таким питанням упродовж цього року ми звертались до  науковців-медиків на наукових заходах. Передбачали різні відповіді, але всі вони виявилися помилковими. На перші місця почергово ставили такі захворювання, як СНІД/ВІЛ  і туберкульоз. Іншими словами — захворювання, які поширені в масштабах країни і дуже повільно відступають. 

З цієї позиції стає зрозумілим інтерес до 9-го регіонального симпозіуму з питань подолання перешкод у лікуванні туберкульозу. Це на ньому було поставлено мету переходу від стратегії до дій. Дводенний захід у Києві, організаторами якого стали Міністерство охорони здоров’я України у партнерстві з організацією «Лікарі без кордонів»/Médecins Sans Frontières (MSF), об”єднав зусилля не тільки українських лікарів, але й медиків із країн Східної Європи та Центральної Азії. Загалом, делегації з дев’яти країн світу стали учасниками зацікавленої розмови про перспективні кейси, ефективні практики та надійні заходи для забезпечення пацієнтам доступу до оптимальних варіантів лікування у майбутньому.

Україна зобов'язується покласти край туберкульозу і  задля цього створюється система, "де кожен пацієнт з туберкульозом зможе мати доступ до найкращого можливого лікування без госпіталізації та з отриманням соціальної підтримки". Так характеризувала зусилля медичної спільноти Зоряна Скалецька, на той час ще Міністрерка охорони здоров’я України, у своєму вітанні учасників 9-го регіонального симпозіуму з питань лікування туберкульозу, розміщеному на його офіційному сайті (https://www.msf-tb-symposium.org/ua/2020/). Принагідно зазначимо, що Україна вперше приймала симпозіум. 

Цьогорічний симпозіум проходив під гаслом "Від стратегії до дії", бо саме відхід від обіцянок ефективного і швидкого впровадження нових засобів, протоколів, рекомендацій та препаратів, яких чимало з'явилося останнім десятиліттям, до справжнього втілення в життя наукових досягнень і кращих практик наразі стає, на думку  Крістіни Фалконі, Голови місії організації «Лікарі безів кордонів», складним випробовуванням у боротьбі з ТБ. Вона справедливо ставить питання: "Який сенс у цих багатообіцяючих варіантах лікування туберкульозу, якщо вони так і залишаються на папері, якщо медики не можуть їх втілювати в життя, а пацієнти не мають до них доступу?" і закликає мислити критично і дискутувати одне з одним.

Що ж обговорювали в Києві протягом двох днів наступних двох днів?

Зазначимо, що на попередніх регіональних симпозіумах з питань лікування туберкульозу обговорювали питання щодо:

• об'єднання зусиль для розширення лікування туберкульозу;
• пацієнтоорієнтований підхід в системі протитуберкульозної допомоги;
• розширення доступу до амбулаторного лікування туберкульозу та вдосконалення догляду за дітьми, хворими на туберкульоз;
• нових методів лікування туберкульозу, забезпечення доступу до них та поліпшення результатів лікування з їх застосуванням;
•  нових викликів та нових рішень, яких вони потребують;
• методології лікування пацієнта, а не хворобу;
• інновацій у лікуванні хіміорезистентного туберкульозу.Туберкульоз в Україні залишається серйозною проблемою у сфері охорони здоров’я.

Всі учасники симпозіуму поділяли амбітну мету завершити боротьбу з туберкульозом як загрозою громадського здоров’я до 2035 року. Так само, всі розуміли, що вона вимагає не тільки сильних мотивацій та непересічної рішучості, але й продуманих чітких дій: реформ, які запровадять пацієнт-орієнтовану модель протитуберкульозної допомоги. 

Впродовж симпозіуму українська медична спільнота показала себе надійним партнером світового товариства “Лікарі без кордонів” і натхненним поборникіом здорового українського суспільства, бо Україна пліч-о-пліч разом з іншими країнами регіону стоїть в першому ряду проти туберкульозу. Ми взяли на себе зобов’язання покласти край туберкульозу. Тож Україні є чим поділитис:я: вітчизняний досвід, успіхі та складнощі стануть в нагоді світовому загалу. До того ж, наші співвітчизники щиро визнавали помилки, раділи успіхам і долучали всіх учасників до кола сьогоденних питань протидії туберкульозу.

Цьогорічний форум зацікавив новітніми інструментами й підходами до лікування цієї хвороби, модерними тенденціями у взаємодії із пацієнтами. Високопрофесійна розмова й небайдуже ставлення до своєї місії — ключові ознаки заходу. Варто сказати й про співпрацю з Міністерством охорони здоров’я України та Національним інститутом фтизіатрії та пульмонології ім. Ф.Г. Яновського – це дієве співробітництво ознаменоване впровадженням найновіших рекомендованих схем лікування організацією «Лікарі без кордонів» в Україні.

А втім, більше, ніж про успіхи, йшлося про те, що роботи попереду стільки, що краю не видно. Тому  ключові зацікавлені сторони з країн-сусідів та далекого зарубіжжя, а саме представники Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), експерти у сфері боротьби з туберкульозом зі США, Франції, Німеччини й інших європейських країн, а також українські неурядові організації визначили напрями докладання зусиль. Саме співпраця між нашими національними інституціями й організаціями та іншими зацікавленими сторонами у боротьбі з туберкульозом є вельми важливою для покращення пересічними українцями розуміння ситуації.
Українська медична спільнота й цьогоріч вдало скористалася наданою їй можливістю налагодити співпрацю. Ми будемо докладати зусиль заради такого   майбутнього для українців і інших народів, де немає місця туберкульозу.

• Висновуємо. У 2018 році щодня на кладовищах в Україні з"являлось десяток нових могил, у яких ховали померлих від туберкульозу. Проте хочеться хеппі енду , тому й сподіваємось... Тільки, хто знає: з надією чи без?