Леонід Глібов

10 листопада 2017
Ганна Черкаська
5 березня 1827 р. у с. Веселий Поділ на Полтавщині народився Леонід Глібов. Його батько, кременчуцький міщанин Іван Гліба, був управителем кінськими табунами в поміщика Гаврила, потім – Порфирія Родзянки. Мати, Орина, із збіднілих дворян, близька родичка М. Гоголя. Хрещеним батьком Льоні був Платон Гаврилович Родзянко, а його брат Порфирій взяв відповідальність за виховання Леоніда. Після смерті матері Родзянків, брати поділили майно і маєтки. Порфирію дісталось село Горби, куди він перебрався та забрав родину Глібових. Змалечку Леонід любив всілякі рослини, доглядав за квітами. До нього навіть прилипло жартівливе привітання: "Здоров був, Льолику, квітчастий королику!"
 
wikipedia.org
 
Навчався хлопець спочатку вдома: вчителькою була мати. Далі був Ніжин, ліцей. Але раптово помер батько (провалився на Дніпрі під лід і застудився). Невдовзі померла мати. В Ніжині, в ліцеї музою Глібова стала Параскева Бордонос, дочка протоієрея, і він одружився, незабаром народилася Лідочка. Коли Глібов закінчив ліцей, поїхав учителювати у подільському містечку Чорний острів. Дружина відмовилася їхати з чоловіком, бо любила веселе товариство, звані вечори і не бажала буденності. Ідеалом для Л. Глібова було спокійне життя, без перевантажень і випробувань. "Епітет завзятий мені не личить, – писав він у листі до О. Я. Кониського, – тому що я мир і спокій вважаю синонімами щастя".

Зрештою, тесть допоміг Глібову влаштуватися на роботу в Чернігівській чоловічій гімназії. Там Леонід Іванович був учителем майбутнього письменника Г. Успенського та генерала П. Косача (батька Лесі Українки). Учні завжди з повагою відгукувалися про свого вчителя, знали напам'ять його байки. Л. Глібов був улюбленцем і дітей губернатора.

Дружина приїхала до нього, здавалося, все стало на свої місця, але стиль життя Параски не змінився. Вона, як і раніше, віддавала перевагу світським розвагам, була відкрита до спілкування, любовних захоплень, бо її палку натуру не міг задовольнити лагідний, млявий і хворобливий Глібов. Леонід покірно все зносив, намагаючись знайти виправдання поведінці коханої дружини (слабенька, тендітна, хвороблива), хоч знав, що "добродії" обсмоктують кістки "почесному рогоносцю".

Наступні роки життя письменника покрила безнадійна чорна смуга, повна справжніх трагедій. У новорічний вечір 1859 року семирічна Лідуня проковтнула риб'ячу кістку і померла. Життя втратило сенс, душа була у траурі. Він плакав тужливими словами за донечкою.

Щоб якось розважити Леоніда Глібова, Лизогуб запросив байкаря в гості до Седнева. Леонід Іванович Глібов приїхав.
 
uahistory.com
 
Улюбленим місцем його відпочинку стала альтанка у парку садиби Лизогубів, там, де "гора високая" над рікою Снов. Там він написав ліричний вірш "Журба", згодом, покладений на музику відомим українським композитором М.В. Лисенком, став популярною народною піснею "Стоїть гора високая".
 

 

 
І тут вибухнув палкий афішований роман Панька Куліша та Параски. Інтелігентний і врівноважений Глібов, який спершу не помічав їх, дав урешті дружині свободу вибору. Він запросив П. Куліша, у його присутності попросив Параскеву визначитися з ким їй бути. У фіналі Параска Федорівна одержала від Леоніда Івановича повну волю, він не заперечував проти її від'їзду з Кулішем. А Панько не втримався від моралізаторства: написав другу-рогоносцю листа-подяку. Параска поїхала з Кулішем, але швидко одумалася й повернулася до чоловіка.

Молодий землемір Іван Андрущенко – це ще один незавершений роман "вічної нареченої". У листах Параски до Івана Андрущенка рефреном повторюється думка, що їй нудно. "Скучно мені в Чернігові дуже, не знаю, що й робить з собою" чи: "Хуже всего жить в многолюдной пустыне, на которую обрекла меня судьба".

А Леонід з головою пірнув у роботу: у час заборони української мови видавав єдиний у державі двомовний "Черниговский листок". Велика любов до України й покликання журналіста підштовхнули його до редагування щотижневої газети. У Чернігові жінки задивлялися на Глібова, а йому, як мужчині та поетові, потрібна була жіноча увага для душевного комфорту й творчого натхнення, для підвищення самооцінки. Є у Глібова вірш "Интимная песня", написаний 1862 року й тоді ж надрукований у "Черниговском листке". Тоді поет зустрів тип панночки, про який писав: "У девушки в шестнадцать лет в любви рассудка, право, нет!". І от він починає говорити їй про "рассудок". Він розказує, чому між ними неможлива любов. "Любить тебя мне не судилось, Так как же не любить тебя?".

Невдовзі громаду було розгромлено, Андрущенка арештовано. Глібова звільнено з посади вчителя Чернігівської чоловічої гімназії, закрито "Черниговский листок". Глібови переселилися до тестя в Ніжин.

Захворіла і 4 листопада 1867 р. померла невірна, але кохана дружина. Наприкінці 1867 р. Глібову вдалося влаштуватися завідувачем чернігівською земською друкарнею і пробути на цій посаді до кінця життя.

Після року жалоби Леонід прийняв на роботу економку Параскеву (знову кохане ім'я) Баранову. З того часу вдома Леоніда Івановича запахло борщем, у його віршах з'явився рядок: "Я дома женщину люблю!". Аж 25 листопада 1879 року, в неділю, він написав смішного вірша "Девять лет я любил — и ни слова, Я любовь свою в тайну облек…". Він одружився, усиновив тринадцятирічного Олександра. Коли Глібову було більше п'ятдесяти, Параскева народила сина Сергія. Леонід був зворушений і щасливий, але Сергійко раптово помер і горе зігнуло його до землі, нещадно відбираючи сили і здоров'я.

В останні роки життя Глібов нездужав на астму та хвороби серця, майже повністю втратив зір. 10 листопада 1893 р. на 66 році життя тихо, уві сні відійшов праведник Леонід Глібов.

Ясного й теплого осіннього дня Чернігів проводжав свого поета. Труну Глібова несли на руках далеко за місто до Троїцького монастиря, де його було поховано. На пам'ятнику поетові, спорудженому на кошти громадськості, викарбувано слова В. Cамійленка, написані в день смерті Глібова.

…не вмре поет у пам'яті людській,
Згадаєм ми тебе в недоленьці лихій
І в кращий час нової долі!

 
uahistory.com
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

8 занедбаних місць на планеті, від яких стає моторошно
У світі багато занедбаних місць, і кожне з них має свою історію. Якісь місця вселяють страх, якісь – почуття захоплення. У статті ми зібрали для вас наймоторошніші місця на Землі, від яких перехоплює подих.
Читати більше
XVII СТ. : ПОЛОНІЗАЦІЯ, ВІДРОДЖЕННЯ, ПОЧАТОК РУСИФІКАЦІЇ
Особлива важливість цієї епохи для долі українства та його питомої мови не підлягає жодним сумнівам, хоча в різні її періоди в різних куточках української ойкумени відбувалися відмінні навзаєм, не раз "протилежні за знаком" процеси.
Читати більше
Як слов'янки прикраси носили
Яскравим та виразним наповненням до українського народного одягу виступали прикраси. Вони виконували захисну функцію амулетів, талісманів, оберегів, які супроводжували людей упродовж життя. Основним призначенням ювелірних виробів було доповнення до костюма. Звідси і їхня художня виразність, багатство форм і технічних прийомів, які збереглися і зараз.
Читати більше